1. Словник української мови в 11 томах

жупанчик

ЖУПА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до жупа́н.

Сам [турчин] пикатий, витрішкуватий, у червоних шароварах, жупанчик зелений з жовтогарячою габою (Вовчок, VI, 1956, 268);

На ньому був уже не кожушок, а якийсь чудернацький жупанчик із пов’язкою на рукаві (Панч, В дорозі, 1959, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жупанчик — жупа́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жупанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до жупан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жупанчик — Жупанчик, -ка м. ум. отъ жупан. Словник української мови Грінченка