журливо
ЖУРЛИ́ВО. Присл. до журли́вий.
Всі журливо дивилися на Кобзу, куди ділись жарти й сміхи (Стор., І, 1957, 360);
Баба журливо похитувала головою (Стеф., І, 1949, 115);
Одноманітно й журливо шуміли у верховіттях сосни (Коз., Сальвія, 1959, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журливо — журли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- журливо — див. тривожно Словник синонімів Вусика
- журливо — пр., скрушно, тужно, тяжко-важко і всі мож. пох. від ЖУРЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- журливо — Присл. до журливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журливо — Журливо нар. Печально, грустно. Важко, сумно, журливо. Мир. ХРВ. 298. Всі журливо дивились на Кобзу, куди поділись жарти й сміхи. Стор. МПр. 53. Словник української мови Грінченка