за

ЗА¹, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. за виражають:

Просторові відношення:

1. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на предмет, місце і т. ін.:

а) за межі яких спрямовані дія, рух.

(знах. в.). — Горе моє! Горе! — Та й пішов [козак], торбину взявши, За синєє море! Шукать долі (Шевч., II, 1963, 127);

Дівчата десь далеко співали веснянку. Галя, почувши, вийшла за ворота послухати (Мирний, IV, 1955, 119);

Як вийшов за село Давид, гудів тільки дріт на телефонних стовпах (Головко, II, 1957 78);

б) позад, по другий бік яких хто-, що-небудь знаходиться, міститься, перебуває або щось відбувається.

(оруд. в.). Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними квітник (Коцюб., II, 1955, 392);

Десь за горами Україна, Його кохана сторона (Сос., II, 1958, 351);

В цю мить залящав кулемет за ліском (Бажан, І, 1946, 122);

// У сполуч. із сл. сідати (сидіти, сісти), стояти (стати) і т. ін. уживається при вказуванні на предмет, біля якого хто-небудь розташовується, щоб виконати певну дію, або хтось знаходиться, виконуючи що-небудь.

Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать (Котл., І, 1952, 205);

Галя пообідала і сіла за піаніно (Мокр., Острів.., 1961, 9);

Хай буде мир, щоб нам щодня Учитися за партою (Нех., Ми живемо.., 1960, 72);

За рулем сидів маленький боєць (Гончар, III, 1959, 90).

2. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., безпосередньо за якими хто небудь іде, щось рухається.

Побігла дівчинка за саньми… (Хотк., І, 1966, 72);

Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним (Коцюб., І, 1955, 469);

Часом ми помічали баранця на червоній хвилі й зіскакували на ноги, бігли вбік, доки за нами гналися розгнівані води (Ю. Янов., II, 1958, 51);

Ходив Антон за плугом з почуттям високої гідності хлібороба (Чорн., Визвол. земля, 1959, 51);

// Уживається при означенні того, в напрямку руху чого також хто-, що-небудь рухається.

— Пливи, пливи, моя доню, Дніпром за водою. Та випливи русалкою (Шевч., І, 1963, 358);

Хай спогади линуть за вітром, Немов голубі пелюстки!.. (Рильський, І, 1960, 186).

Часові відношення.

3. з род. в. Уживається при вказуванні на час, період, коли що-небудь відбувається або відбувалося.

Була в Латії синагога, Збудована за давніх літ (Котл., І, 1952, 192);

У галасі мені хтось показав Край столу місце і значущо мовив: Тут за часів Паризької комуни Промову виголосив Клемансо (Рильський, III, 1961, 265);

За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино (Гончар, III, 1959, 376);

// Уживається при вказуванні на особу, в період життя або діяльності якої здійснюється, відбувається що-небудь.

— Так нехай, — думає, — дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити (Кв.-Осн., II, 1956, 255);

Було вже так одного разу, ще за царя, що повиходили сюди ж таки люди зустрічати архієрея, ..а вийшло так, що не архієрей їхав, а п’яний Григорій Сірик гнав панських коней (Довж., І, 1958, 80);

//Уживається при вказуванні на предмет, явище, при наявності якого що-небудь відбувається.

Він поспішав, щоб за сонця увійти в місто (Панч, І, 1956, 552);

Виїхати треба було рано, щоб ще за холодка пригнати биків до лісу (Тют., Вир, 1964, 241).

4. із знах. в. Уживається при вказуванні на відрізок часу, протягом якого що-небудь відбувається.

Змолотили [люди жито], нівроку їм, За одну годину (Шевч., II, 1953, 15);

Боюся перечитати те, що написав за останні дні (Коцюб., III, 1956, 149);

П’ять ораторів зміняється за хвилину — та кортить усім говорити (Довж., І, 1958, 44);

Куди ж було нести їм силу, за зиму нагуляну, молоду? (Головко, II, 1957, 96);

Люди за війну злими поробилися. Та що люди — бджола злішою стала! (Стельмах, II, 1962, 75).

5. із знах. в. Уживається при вказуванні на строк, проміжок часу, після якого що-небудь відбувається.

За місяць я пришлю Вам рукописи (Коцюб., III, 1956, 203);

А ще за хвилину на польовій доріжці попід посадкою задеркотіли мотоцикли (Гончар, Людина.., 1960, 129);

Поїзд прийде за півгодини (Ю. Янов., II, 1958, 96).

6. із знах. в. Уживається при вказуванні на період, який відділяє одну дію від іншої наступної, на певний час перед чим-небудь.

За день до мого од’їзду я востаннє похапцем передивлявся свої книжки (Вас., II, 1959, 267);

І саме перед тим за день жінка Кушніренкова приходила на хутір (Головко, II, 1957, 29);

Ми приїхали за 15 хвилин до десятої (Ю. Янов., II, 1958, 119).

7. з оруд. в. Уживається при вказуванні на послідовну зміну однієї дії, стану, особи, предмета, явища іншою дією, станом і т. ін.

Похилилась, Заплакала [Ярина] знову… А за нею й старий батько (Шевч., І, 1951, 281);

Шаланди, розпустивши паруси, похляскавши ними на тихому вітрі, одна за одною відриваються від берега (Ю. Янов., II, 1958, 45);

— Партачі! Партачі! Партачі! — кричав він за кожним невдалим пострілом (Гончар, III, 1959, 52).

8. з оруд. в. Уживається при вказуванні на одночасність, паралельність різних дій, занять і т. ін.

Я всі вечори просиджував за переглядом перекладів (Коцюб., III, 1956, 386);

За кавою Мержинський розповів їй ще чимало цікавого (М. Ол., Леся, 1960, 206).

Причинові відношення:

9. із знах. в. Уживається при вказуванні па причину, підставу якої-небудь дії або стану.

Подякував за хліб, за сіль І за науку добрим людям (Шевч., II, 1953, 50);

[Молодий хлопець:] Прости мені за згірдне слово, брате (Л. Укр., II, 1951, 145);

— Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 32);

Дехто почав сперечатися за місця в машинах (Юрій Яновський, II, 1958, 60);

— Коли ж я зраджу, — хай скарають мене за це товариші! (Володимир Сосюра, II, 1958, 486).

10. з оруд. в. Уживається при вказуванні на об’єкт, що є перешкодою до певної дії.

Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід (Коцюб., III, 1956, 328);

Вони поспішали.., бо турбувались, що за роботою не встигнуть попоїсти (Гончар, III, 1959, 78);

— За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Тют., Вир, 1964, 119).

Обставинні (способу дії) відношення:

11. з оруд. і знах. в. Уживається на означення способу дії.

Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два (Шевч., VI, 1957, 190);

Зачіпати мене вважав [Степан] за найкраще саме з того, як мені сидіти (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34);

Ніс [Тихін сокиру] у руці за топорище (Головко, II, 1957, 115);

Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне містечко, просуваючись вперед кілометр за кілометром (Гончар, III, 1959, 225).

12. з оруд. в. Уживається при вказуванні на те, згідно з чим, відповідно до чого відбувається дія.

За його прикладом обляглись [на лаві] і Тихович з Савченком (Коцюб., І, 1955, 201);

Новаків вишикували за ранжиром (Добр., Ол. солдатики, 1961, 36);

Мене ти проводжала, за звичаєм, І для прощання бракувало слів (Рильський, II, 1960, 280);

Всі запорожці за цим знаком поскидали свої шапки, потупивши очі в землю, як завжди велося між козаками, коли мав промовляти старший (Довж., І, 1958, 255).

Відношення мети:

13. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на мету дії.

Мов із тісної домовини На той остатній страшний суд Мертвці за правдою встають (Шевч., І, 1951, 244);

[Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Л. Укр., II, 1951, 241);

— За що воюємо, я тебе питаю? За що кров проливаємо? За любов! За шанування! (Довж., І, 1958, 155);

На зборах веде [ударниця] скрізь перед, агітує за похід технічний (Сос., І, 1957, 499).

Кількісні відношення:

14. із знах. в. Уживається при вказуванні на перевищення якої-небудь міри, кількості чогось.

Коли він добіг до свого дому, далеко вже перейшло за північ (Хотк., І, 1966, 61);

Мої співмешканці прийняли мене добре. Наймолодшому з них було за сімдесят (Ю. Янов., II, 1958, 103);

Козак за коліна грузнув у снігу (Ле, Україна, 1940, 70).

15. із знах. в. Уживається на означення якої-небудь міри, межі.

Давай пізнавать, де ми є. Так за вісімнадцять верстов від Попового хутора опинилися! (Хотк., І, 1966, 170);

Йому все було мало роботи.. Він сам робив за двох (Коцюб., II, 1955, 51);

Глущак стоїть за п’ятнадцять кроків, тримаючи ствол маузера на зігнутій лівій руці (Довж., І, 1958, 102).

Об’єктні відношення:

16. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, рідко особу, які беруть, за які тримаються і т. ін.

Веде коня за поводи Та плаче Ярина (Шевч., І, 1951, 281);

Се я лечу на дикому коні. Упала охляп і держусь за гриву (Л. Укр., І, 1951, 313);

За руку Зою він узяв, послухав пульса (Сос., II, 1958, 416);

//Уживається при вказуванні на заняття, до якого приступають, або предмет, який створюють, виготовляють.

Через.. несподівану слабість я не міг сісти за нове оповідання (Коцюб.,III, 1956, 388);

Зразу ж і засів [Павло] за науку (Головко, II, 1957, 265);

Вона щось шила. собі ..потім заходилася світити лампу, і знову сіла за шитво (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 265).

17. із знах. в. Уживається при вказуванні на об’єкт думки, розмови і т. ін.

Дома вони розказали за все Джерисі і Нимидорі (Н.-Лев., II, 1956, 186);

— Не варта вона, щоб за неї й думати (Головко, II, 1957, 138);

— Та ви чого мене за культуру питаєте? — посуворішав Сергій (Тют., Вир, 1964, 141).

18. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які є об’єктом спостереження, нагляду, догляду і т. ін.

Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Котл., І, 1952, 135);

Дитячі очі стежили з печі за кожним рухом старших (Коцюб., II, 1955, 86);

Поїла [мати] таращанців чаєм, ходила за пораненими, прала бійцям сорочки… (Довж., І, 1958, 195);

В процесі польоту ми спостерігали за зірками, за Місяцем (Рад. Укр., 6.ІХ 1962, 3).

19. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, які є об’єктом хвилювання, уболівання і т. ін.

— Чого ти журишся? — вона спитала тихо, — Чи плачеш ти за ким, Чи скоїлося лихо? (Гл., Вибр., 1951, 130);

[Любов:] Мені страшно за тебе, тільки за тебе! Чи стане у нас сили для такого непевного кохання? (Л. Укр., II, 1951, 44);

— Сценарій морський думаю.. Море, корабель, наші матроси й нудьга за батьківщиною (Ю. Янов., II, 1958, 42);

Бійці скучали за сонцем. Бачили його давно-давно (Гончар, III, 1959, 208).

20. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, твір і т. ін., згідно з положеннями яких що-небудь твердиться.

Літературна наука, за В. І. Леніним, мусить бути войовничою, наступальною. Тут не може бути жодних компромісів (Рад. літ-во, 4, 1968, 17).

21. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет, яких наслідують, підтримують і т. ін.

— Мировий, кажуть, пан, і він за панами тягне (Коцюб., І, 1955, 462);

«Ми за тобою, отамане!» «Веди нас, батьку!» — «Хлопці, в путь!» — «Покажем ми старшині й пану веселу і криваву путь!» (Сос., І, 1957, 377);

Батьки недовірливо споглядали на це [князівські забави], але молодь була за князем та дружинною службою (Оп., Іду.., 1958, 263).

22. з оруд. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет і т. ін., по які хто-небудь відправляється.

Микола післав [послав] двірника за лікарем (Хотк., І, 1966, 61);

Легка бджола за взятком полетить (Рильський, III, 1961, 184);

— Прибула допомога. — Боженко показав на інспектуру. — Марш за зброєю! — Це знущання! — обурився Борковський (Довж., І, 1958, 202);

— За жаром треба збігати (Гончар, II, 1959, 148).

23. із знах. в. Уживається при вказуванні на предмет, в обмін на який виконується що-небудь, а також при вказуванні на ціну, за яку щось купується або продається.

І синові за три копи Жупанок купила (Шевч., І, 1951, 232);

Жав Іван Притика із своєю жінкою.. на попівськім лані за снопи (Март., Тв., 1954, 35);

Старий Мотузка був похвалився, що коня він купив на ярмарку. Тихін байдуже спитав, за скільки та яких літ. (Головко, II, 1957, 137);

— На лан потягнуться й ті, що з радою душею працювали б за полтиник (Стельмах, І, 1962, 567).

24. із знах. в. Уживається при вказуванні па особу, замість якої хто-небудь діє, виступає від її імені і т. ін.

Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав (Котл., І, 1952; 253);

— Живемо бо, знаєте, громадою й один за всіх, а всі за одного… (Козл., Мандрівники, 1946, 26);

Закони Катами писані за вас, То вам байдуже (Шевч., II, 1953, 93);

— Мене не буде — будь йому за батька… (Мирний, IV, 1955, 51);

Задуха.. незвичний там просто зварився б, а ти ще ж і в кабіні бульдозера, в пилюці, в гуркоті, у випарах пального.. І ти працюєш, перевертаєш степ, бо норми за тебе ніхто не дасть (Гончар, Тронка, 1963, 78);

За Давида Тихін відповів (Головко, II, 1957, 126).

25. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність або відсутність чого-небудь у когось.

Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Шевч., II, 1963, 299);

— Чого він дивиться на мене? Що він примічає за мною? — думала Галя (Мирний, IV, 1955, 122);

[Аецій Панса:] Лінивий служби легкої шукає, я за Руфіном лінощів не знав (Л. Укр., II, 1951, 358);

Приніс раз один мужик подать в волость, а писар прийняв, подививсь у книгу та: — За тобою тут ще недоплати десять карбованців (Україна.., І, 1960, 22);

// Уживається при вказуванні на особливості, які характеризують кого-, що-небудь.

Хлопчик уродився смаглявим, чорнобровим, опецькуватим, за всіма ознаками — викапаний батько (Тют., Вир, 1964, 524).

26. із знах. і оруд. в. Уживається при вказуванні на:

а) парубка, чоловіка, з яким одружується дівчина, жінка або з яким її одружують.

(знах. в.). [Наталка:] Петро нічого не виноват [винен], а я сама не хочу за пана возного (Котл., II, 1953, 40);

Кажуть, Лукіян Середа комусь одверто признався, чому не віддає дочки за Саранчука (Головко, II, 1957, 513);

б) чоловіка, з яким перебуває в шлюбі жінка.

(оруд. в.). Тільки всього два роки була я за ним [Павлом] (Вовчок, І, 1955, 4);

За Левком краще б жилося [Христині]: в нього й землі більше, і коні відразу будуть (Стельмах, І, 1962, 520);

в) особу, при якій хто-небудь живе, перебуваючи в певних родинних зв’язках.

(оруд. в.). Добре, кажу, Макусі жити за такою дочкою! (Кв.-Осн., II, 1956, 254).

27. із знах. в. Уживається при вказуванні на особу, предмет та ін., які виступають або приймаються в ролі кого-, чого-небудь, як хто-, що-небудь.

В сіті власні я попався І за правду жарт прийняв (Л. Укр., IV, 1954, 106);

Кошовий отаман.. кришив тютюн на низенькому пеньку, що правив, очевидно, за стіл (Довж., І, 1958, 229);

Вона не знала жодного румунського слова і шофер був їй водночас і за перекладача (Смолич, І, 1958, 45);

Треба було торгуватися — він уважав нас за дурнів (Ю. Янов., II, 1958, 72);

Хома завжди поводився з своїм приятелем суворо і ніякого панібратства не терпів. — За кого вони мають мене? (Гончар, III, 1959, 243).

28. із знах. в. Уживається при означенні того, за що борються, що відстоюють, що є об’єктом змагання.

Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Хотк., 1, 1966, 101);

— Прощай навіки, Батьківщино! За тебе ми йдемо на смерть (Сос., II, 1958, 497);

// Уживається при означенні того, на користь, в інтересах кого, чого щось відбувається; протилежне проти.

Венера зачала блавати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг (Котл., І, 1952, 208);

В Миколи запеклось серце, а в душі заворушилась думка помститись [панові] за себе, за батька, за Нимидору (Н.-Лев., II, 1956, 187);

— За ваше здоров’я, пане сотнику! — одним духом перехиляв [Погиба] первак (Стельмах, II, 1962, 63).

29. із знах. в. Уживається при порівнянні і зіставленні кого-, чого-небудь.

— Хіба краща є за тебе? (Шевч., І, 1951, 95);

Живуть люди невінчані і нічого їм не діється, Ще чи не щасливіші бувають за шлюбних (Коцюб., І, 1955, 35);

Хома.. заявив, що він цього вирішити сам не може, бо мав командира, старшого за себе (Гончар, III, 1959, 244);

— Я вам, чуєте, не гірше за нього, усі наші чумацькі пісні проспіваю (Стельмах, І, 1962, 50).

Означальні відношення:

30. із знах. в. Уживається при вказуванні на час періодичного видання, число, місяць, рік — газети, журналу і т. ін.

Вісника за цей рік ще не бачив, хоч аж тричі писав до Редакції з проханням прислати (Коцюб., III, 1956, 433);

Кожушний з кишені витяг газету.. — Оце до речі, за яке ж число? — найперше кинувся Давид (Головко, II, 1957, 124).

31. з оруд. в. Уживається при вказуванні на наявність підпису, номера, печатки на документі.

— Еге! — Юнона закричала: — Поганець як же розібрав!.. І на! через штафет к Плутону За підписом своїм приказ, Щоб фурію від Тезифону Послав к Юноні той же час (Котл., І, 1952, 175);

// Уживається при вказуванні на наявність чиєїсь редакції певного твору, видання і т. ін.

Почав виходити [журнал «Вікна»] за редакцією В. Бобинського у Львові наприкінці 1927 року (Вітч., 2, 1961, 164).

32. із знах. в. Уживається при вказуванні на рівень освіти.

— Що тобі? Освіту маєш за вісім класів — не те, що ми, церковноприходські… (Гончар, III, 1959, 303).

ЗА², присл. На підтримку, на користь кого-, чого-небудь.

Тетяна розуміла, чому Малий не виступає ні за, ні проти, і шкодувала тепер, що сама не агроном (Добр., Тече річка.., 1961, 170);

// у знач. ім., розм. Те, що становить позитивний фактор по відношенню до чого-небудь.

Вирішувати повинен Максим сам. Зважити, обдумати всі за і всі проти (Рибак, Час.., 1960, 654).

ЗА³, част.: що [то] за: а) уживається як питальна частка.

Що за плеск?.. Із ночі, із туману випливають темні байдаки… (Сос., І, 1957, 373);

Давид аж звів голову й ложку поклав. Цікаво йому, що то за Упирка в них (Головко, II, 1957, 137);

б) уживається як підсилювальна частка.

[Єгиптянин:] Я будував би храми по-своєму.. І! що б то був за храм! Боги мої!.. (Л. Укр., II, 1951, 245);

Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (Гончар, III, 1959, 149).