заблуканий
ЗАБЛУ́КАНИЙ, а, е.
1. Який заблукав, випадково потрапив куди-небудь.
Пролинув угорі Крижак заблуканий, і срібно продзвеніло Туге його крило (Рильський, Поеми, 1957, 217);
Останнього дня перед від’їздом надійшла заблукана, спізнена листівка від Івонка (Вільде, Б’є восьма, 1945, 134);
У розчинену кватирку влетів жовтий заблуканий листочок (Гур., Друзі.., 1959, 105).
Заблу́кана ку́ля — куля, яка випадково залетіла куди-небудь; випадково влучила в кого-, що-небудь.
Від переправи долітала вже густа стрілянина, і якась заблукана куля пролетіла над його головою (Панч, В дорозі, 1959, 94).
2. перен. Який збився з правильного життєвого шляху.
[Черниця:] О, господи, рятуй Оцю заблукану, нещасну душу! (Л. Укр., І, 1951, 117);
Буяй, нове життя, серед могил і тлінь, А ти, заблуканий, забудь життя двоїсте, Пісні одспівані одспіваним покинь (Рильський, І, 1956, 102).
◊ Заблу́кана вівця́ див. вівця́.
Значення в інших словниках
- заблуканий — заблу́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- заблуканий — Заблукалий, заблудлий, заблудний, ЯК ІМ. ЗАБЛУДА. Словник синонімів Караванського
- заблуканий — -а, -е. 1》 Який заблукав, випадково потрапив куди-небудь. 2》 перен. Який збився з правильного життєвого шляху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заблуканий — заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Фразеологічний словник української мови