заблукати
ЗАБЛУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Випадково зайти, потрапити куди-небудь; забрести.
І в темну пущу раз я заблукав (Фр., XIII, 1954, 129);
Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди і якби не заблукав у цей ліс, то, мабуть, і не прийшов би до неї (Гр., II, 1963, 119);
Рідко-рідко заблукає сюди і кудлатий вуйко-ведмідь покачатися в теплій травиці… (Козл., Мандрівники, 1946, 3).
2. Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію; заблудити.
Треба було тільки дивуватися, як така маленька істота [хлопчик] ні разу не спіткнулася, не заблукала в лісах (Ю. Янов., II, 1954, 12);
Дівча боялось заблукати в численних коридорчиках старого графського гнізда (Донч., III, 1956, 60).
3. З’явитися (про усміх, думку і т. ін.).
Видко, вдоволений був [Заремба] оглядинами, бо на устах його заблукав усміх (Оп., Іду.., 1958, 471).
Значення в інших словниках
- заблукати — заблука́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заблукати — док., (куди) забрести; (де) заблудити, збитися з дороги, кн. втратити орієнтир; (до кого) приблукати. Словник синонімів Караванського
- заблукати — -аю, -аєш, док. 1》 Випадково зайти, потрапити куди-небудь; забрести. 2》 Збитися з правильного напрямку, втратити просторову орієнтацію; заблудити. 3》 З'явитися (про усміх, думку і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заблукати — ЗАБЛУКА́ТИ див. заблу́кувати. Словник української мови у 20 томах
- заблукати — ЗАБИРА́ТИСЯ (заходити, заїжджати куди-небудь далеко), ЗАПУСКА́ТИСЯ діал. — Док.: забра́тися, запусти́тися, опини́тися. Три дні блукали хлопці по безвихідних дебрях, по найпущих лісах. Забиралися іноді в таке, що не сподівалися й вилізти (Г. Словник синонімів української мови
- заблукати — Заблука́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Зайти куда нибудь, блуждая. 2) Пуститься въ бродяжничество. Словник української мови Грінченка