завершальний
ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ, а, е. Який становить собою завершення, закінчення чого-небудь.
Культурний розвиток у період розгорнутого будівництва комуністичного суспільства буде завершальним етапом великої культурної революції (Програма КПРС, 1961, 113);
Зібрати хліб швидко і без втрат — завершальне завдання в боротьбі за врожай (Колг. Укр., 7, 1957, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завершальний — заверша́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- завершальний — [завеиршал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- завершальний — -а, -е. Який являє собою завершення, закінчення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- завершальний — заклю́чний (заверша́льний, си́льний і т. ін.) ако́рд чого і без додатка. Дія, явище, подія і т. ін., якими успішно закінчується що-небудь. Хутко завоювавши прохід до нирки, він вправно “вивихнув” її в рану. Фразеологічний словник української мови
- завершальний — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Словник синонімів української мови