1. Словник української мови в 11 томах

загадування

ЗАГА́ДУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зага́дувати.

Пізніше корила [Любов Прохорівна] себе за ці рецидиви старих залишків віри у сни, в загадування на щастя (Ле, Міжгір’я, 1953, 399);

Валують собаки, скрізь по селу чути владне, горлате загадування: — На роботу! На роботу! Занесло залізницю! (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 48).

2. Завдання, наказ, розпорядження.

Ходить [Уляна] на роботу без загадування (Кучер, Прощай.., 1957, 466).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загадування — зага́дування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. загадування — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  3. загадування — -я, с. 1》 Дія за знач. загадувати. 2》 Завдання, наказ, розпорядження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загадування — ЗАВДА́ННЯ (справа, доручена комусь для виконання), НАРЯ́Д, ЗАГА́ДУВАННЯ, ЗАДА́ЧА розм. рідше, ЗА́ГАД розм. рідко, ЗА́ГАДКА розм. рідко; ДОРУ́ЧЕННЯ (більш конкретне завдання). Словник синонімів української мови
  5. загадування — Зага́дування, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. загадування — Зага́дування, -ня с. 1) Задумываніе. 2) Приказываніе, распоряженіе. 3) Загадываніе. Словник української мови Грінченка