1. Словник української мови в 11 томах

задичавлений

ЗАДИЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Запустілий, занедбаний; дикий.

Цвинтар, його густі, задичавлені хащі — улюблене місце студентів (Гончар, Людина.., 1960, 17);

Цікаво йому знати: хто він, той телепень із задичавленими кучерями (Грим., Незакінч. роман, 1962, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задичавлений — задича́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. задичавлений — див. дикий Словник синонімів Вусика
  3. задичавлений — -а, -е. Запустілий, занедбаний; дикий. Великий тлумачний словник сучасної мови