1. Словник української мови в 11 томах

задичавілий

ЗАДИЧА́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задича́віти;

// У знач. прикм.

Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задичавілий — задича́вілий дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. задичавілий — див. дикий Словник синонімів Вусика
  3. задичавілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до задичавіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови