задній

ЗА́ДНІЙ, я, є.

1. Який рухається, перебуває, міститься і т. ін. позаду, ззаду; протилежне передній.

Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся (Н.-Лев., II, 1956, 276);

Петро сидить із Тонею на заднім сидінні тачанки, Марина — на передку, поряд з кучером (Головко, І, 1957, 466);

Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах (Коцюб., II, 1955, 225);

Задні ряди; Задні двори;

// у знач. ім. за́дній, нього, ч.; за́дня, ньої, ж. Людина, яка рухається, стоїть і т. ін. позаду кого-, чого-небудь.

Андрій, звернувши на стежку до хати, доганяв заднього, починає йти поруч з ним (Ю. Янов., IV, 1959, 11);

Запорожці палили, не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім (Довж., І, 1958, 259).

∆ За́дній прохі́д, анат. — отвір прямої кишки.

◊ Без за́дніх ніг див. нога́;

За́дня ду́мка — прихований задум, намір.

— А чому ви про це запитали? — все ще насторожувався й підозрівав якусь задню думку Білозуб (Собко, Біле полум’я, 1952, 126);

За́дній план див. план;

На за́дніх ла́пках стоя́ти (ходи́ти і т. ін.) див. ла́пка;

Огляда́тися (позира́ти і т. ін.) на за́дні коле́са див. ко́лесо;

Па́сти за́дніх див. па́сти.

2. Обернений назад; зворотний (про напрям руху).

Наближаючись до закруглення, водій повинен зменшити швидкість руху [автомобіля].. На поворотах не можна обганяти, стояти, а також рухатись заднім ходом (Автомоб., 1957, 278).

◊ Дава́ти (да́ти) за́дній хід:

а) рухатися у зворотному напрямі.

Буксир бадьоро погукував, підходячи до пароплава, хвацько повернув і, давши задній хід, наблизився кормою до корми (Ю. Янов., II, 1954, 94);

б) (жарт.) несподівано зникати, тікати куди-небудь.

Яким Іванович.. раптом як крізь землю провалився. — Мабуть, дав задній хід наш доповідач, — жартував Турган (Збан., Сеспель, 1961, 82);

в) змінювати свої думки, переконання і т. ін.;

За́днім умо́м (ро́зумом) жи́ти — діяти непередбачливо, правильно оцінюючії свої вчинки лише після того, як вони здійснені.

— І отак я все життя — заднім умом живу. Ну, чого я з дому поїхала?! І куди мене лиха година несе! (Головко, І, 1957, 459);

За́днім число́м — через деякий час після події; з запізненням.

— Тоді, коли треба було висловлюватись, — вам чомусь заціпило, а тепер ви починаєте заднім числом мені нашіптувати? (Кол., На фронті.., 1959, 150).