задума
ЗАДУ́МА, и, ж. Стан того, хто заглибився в думки, роздуми.
Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму… (Н.-Лев., II, 1956, 391);
З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона [Мотря] загубила моральну рівновагу (Коцюб., І, 1955, 43);
В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова (Гончар, III, 1959, 123);
*Образно. Передосіннє небо повите було в голубу задуму (Вас., II, 1959, 204).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задума — задум і задума – одне і те саме чи ні? Це різні іменники, яких не можна взаємозамінювати. Задум – план дій, намір, основна ідея твору. Задума – заглиблення в думки, роздуми. “Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму” (Іван Нечуй-Левицький). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- задума — заду́ма іменник жіночого роду стан того, хто заглибився в думки, роздуми Орфографічний словник української мови
- задума — Задуманість, задумливість, замисленість, ФР. роздуми, с. забуття. Словник синонімів Караванського
- задума — -и, ж. Стан того, хто заглибився в думки, роздуми. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задума — Задума, -ми ж. Задумчивость. Гадюк хотів піймати на її лиці хоч крапельку задуми, хоч крапельку того смутку. Левиц. Пов. 298. Словник української мови Грінченка