1. Словник української мови в 11 томах

задіти

ЗАДІ́ТИ, ді́ну, ді́неш, док., перех., розм. Покласти, заховати що-небудь, не знаючи, не пам’ятаючи, де, куди; загубити.

— І бісів народ! Чорт його знає, де і підсвішник [підсвічник] задів. Кажу не беріть нічого з моєї хати.., — бурчав, хмурячись, Василь (Мирний, IV, 1955, 128);

Шарила сірників на карнизі, а ніяк не знайде, — де вона заділа їх? Так і не знайшла (Головко, II, 1957, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задіти — заді́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. задіти — -діну, -дінеш, док., перех., розм. Покласти, заховати що-небудь, не знаючи, не пам'ятаючи, де, куди; загубити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. задіти — Задіти, -ся см. задівати, -ся. Словник української мови Грінченка