закладати

ЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех.

1. Класти, засувати щось куди-небудь, за що-небудь.

Самі руки [Онисі] несамохіть рвали найкращі квітки й закладали за стрічки на голові, за коси (Н.-Лев., III, 1956, 34);

Андрій мовчки лежав на землі, заклавши під голову руки, і мрійно дивився на верхи струнких березок (Вас., 1, 1959, 156);

Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув (Смолич, V, 1959, 779);

// Вставляти, поміщати кудись, у що-небудь з певною метою, у повній кількості.

Бувало — як цівку витче вже й знову закладе, а сидить [Давид] задуманий, мов забув, що далі робити (Головко, II, 1957, 83);

Тісним колом обступили матроса майбутні підривники, і він їм терпляче, по кілька разів, пояснював, як треба змайструвати саморобну міну, як її найкраще закласти на шосе чи залізниці (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 695);

// Класти корм худобі.

Він тим часом коня припинав у стійла да сіно закладав (Барв., Опов.., 1902, 111);

Любив Дмитро у зимовий вечір, заклавши на ніч худобі, сісти на лаві, підперти голову руками і читати (Стельмах, II, 1962, 327);

// Помічати місце в книзі і т. ін., вкладаючи що-небудь між сторінками.

Він заклав клаптиком паперу сторінку, одсунув книжку набік і підвівся (Досв., Вибр., 1959, 423).

◊ Заклада́ти (закла́сти) за га́лстук, вульг. — пити алкогольні напої.

— Мабуть, Тит Назарович заклав за галстук, ось вона й потягла його додому (Збан., Малин. дзвін, 1958, 28).

2. Заповнювати чим-небудь отвір, заглибину, пустий простір і т. ін.

Шибку не засклили [в готелі ] цілий сезон, і я мусив закладать дірку книжками (Н.-Лев., II, 1956, 394);

// Накладаючи щось, закривати який-небудь предмет.

Таля завжди сиділа в схованці замкнена, ще й ляду до неї хлопці старанно щоразу, йдучи з дому, закладали цеглою й засипали сміттям (Ю. Янов., II, 1954, 44);

Я засунула його [барильце] в піч, заклала трісками, заставила челюсті горщиками (Н.-Лев.. III, 1956, 286).

3. Замикати з допомогою засува, палиці і т. ін. або заставляючи чим-небудь.

Вранці, коли прийшли сюди, Таня сама взялася закладати двері стільцем (Гончар, Людина.., 1960, 4).

4. безос., розм. Про хворобливе відчуття заповненості в грудях, вухах, носі.

Носи сині у всіх, руки подубли: в того кашель, у того нежить, а в того — вуха заклало (Тесл., З книги життя, 1949, 69).

5. Починати будувати що-небудь, робити основу чогось.

Тут [на майданчику] закладали два нових корівники (Кучер, Трудна любов, 1960, 406);

У великому господарстві справ і клопоту повно. Новий розсадник треба закладати (Рудь, Гомін.., 1959, 109);

Закласти сад — це ще невелика робота. Далеко важче виростити в ньому міцні, добре розвинені дерева (Колг. Укр., 10, 1958, 33);

// перен. Засновувати, створювати що-небудь.

— Вписуйся! — Омеляненко подав огризок олівця. — Нашу «Селянську спілку» закладаємо (Смолич, Мир.., 1958, 180);

Вони щойно записалися до колгоспу, що його заклали цієї весни в їхньому селі (Панч, В дорозі, 1959, 262);

// перен. Давати початок чомусь.

І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (Коцюб., І, 1955, 439).

Заклада́ти (закла́сти) підва́лини (осно́ви, фунда́мент) чого — давати початок чому-небудь.

Ми зростали і мужніли, коли закладали міцні підвалини соціалізму (Цюпа, Україна.., 1960, 289);

Гребінка був одним з перших українських письменників, який заклав основи реалістичного стилю (Рад. літ-во, 1, 1962, 60).

6. Віддавати що-небудь у закла́д (у 3 знач.) за позичені гроші і т. ін.

— Заборгованість дворянства почала катастрофічна рости.. Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків (Стельмах, Хліб.., 1959, 43).