1. Великий тлумачний словник сучасної мови

закладати

заклада́ти

I -аю, -аєш, недок., закласти, -аду, -адеш, док., перех.

1》 Класти, засовувати щось куди-небудь, за що-небудь.

|| Вставляти, поміщати кудись, у що-небудь із певною метою, у певній кількості.

|| Класти корм худобі.

|| Помічати місце в книзі і т. ін., вкладаючи що-небудь між сторінками.

2》 Заповнювати чим-небудь отвір, заглибину, пустий простір і т. ін.

|| Накладаючи щось, закривати який-небудь предмет.

3》 Замикати з допомогою засува, палиці і т. ін. або заставляючи чим-небудь.

4》 безос., розм. Про хворобливе відчуття заповненості в грудях, вухах, носі.

5》 Починати будувати що-небудь, робити основу чогось.

|| перен. Засновувати, створювати що-небудь.

|| перен. Давати початок чомусь. Закладати фундамент.

6》 Віддавати що-небудь у заклад (у 3 знач.) за позичені гроші і т. ін.

7》 перех., перен. у що. Вносити які-небудь відомості куди-небудь, передбачати використання чого-небудь.

II -аю, -аєш, недок.; закласти, -ду, -деш, док.; неперех., розм.

Випивати (випити).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закладати — заклада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закладати — див. пиячити; починати Словник синонімів Вусика
  3. закладати — Класти, вкладати; (місце) заповнювати, захаращувати; (отвір) замуровувати; (вуха) неос. док. позакладати; (школи) засновувати, створювати, організовувати; (рух) започатковувати, закладати підвалини чого; (майно) заставляти. Словник синонімів Караванського
  4. закладати — [закладатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. закладати — Аю, -аєш, недок., закласти, -ду, -деш, док. Доносити, зраджувати. Закласти друга. Словник сучасного українського сленгу
  6. закладати — (-аю, -аєш) недок. 1. (що); мол., жрм. Пити спиртні напої. БСРЖ, 199; ПСУМС, 26; ЯБМ, 1, 350. 2. кого; крим., мол. Видавати когось. Задля перемоги світової революції замолоду знімав з церков хрести і дзвони, закладав сіячів опіуму... (А. Морговський, Фіфті-фіфті). БСРЖ, 199; ЯБМ, 1, 350. Словник жарґонної лексики української мови
  7. закладати — заклада́ти / закла́сти за га́лстук, жарт. Уживати спиртні напої; напиватися. — Мабуть, Тит Назарович заклав за галстук, ось вона й потягла його додому (Ю. Збанацький). заклада́ти / закла́сти пе́рший ка́мінь чого і без додатка. Розпочинати будівництво. Фразеологічний словник української мови
  8. закладати — ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти. Словник синонімів української мови
  9. закладати — ЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. 1. Класти, засувати щось куди-небудь, за що-небудь. Самі руки [Онисі] несамохіть рвали найкращі квітки й закладали за стрічки на голові, за коси (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. закладати — Заклада́ти, -да́ю, -єш сов. в. закласти, -ладу, -де́ш и заложи́ти, -жу, -жиш, гл. 1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. І. 188. Словник української мови Грінченка