1. Словник синонімів української мови

закладати

ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти. (Овлур:) Я скликав гарних хлопців кільканадцять І заснував собі отут у лісі Своє осібне князівство (І. Франко); Ото дивачка! Замість вигадати щось цікаве — фундує монастирі та ще й хлопської віри (З. Тулуб); — Я почав сад на пустирі, шукаючи нових шляхів створення нових плодів для Росії (О. Довженко); Діставши право осадити власний невеличкий хутірець, Хмельницький оселився на старому дворищі якогось козака, конфіскованому ще старостою Вишневецьким (І. Ле). — Пор. 1. організо́вувати.

I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку! (Олена Пчілка); — Заборгованість дворянства почала катастрофічно рости.. Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків (М. Стельмах); Став (козак).. Щирозлотний обушок виймати, Став шинкарці молодій за цебер меду застановляти (дума).

ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (давати початок існуванню чого-небудь), СТВО́РЮВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ЗАПОЧАТКО́ВУВАТИ, УТВО́РЮВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ЗАКЛАДА́ТИ, ЗБИВА́ТИ розм. — Док.: організува́ти, зорганізува́ти, створи́ти, заснува́ти, започаткува́ти, утвори́ти, сформува́ти, закла́сти, зби́ти. У 1922 році Л. Курбас організував театр "Березіль", де провів ряд найбільш визначних експериментальних робіт (з журналу); Селяни створили свою партію; Після революції разом з іншими митцями М. Жук засновує Українську академію мистецтв (з журналу); Започаткувати кооператив; Взявся я формувати партизанський загін (Ю. Яновський); Його (колгосп) заклали цієї весни в їхньому селі (П. Панч); Намічали (керівники) людей, з яких би можна збивати міцну організацію (Д. Бедзик). — Пор. засно́вувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закладати — заклада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закладати — див. пиячити; починати Словник синонімів Вусика
  3. закладати — Класти, вкладати; (місце) заповнювати, захаращувати; (отвір) замуровувати; (вуха) неос. док. позакладати; (школи) засновувати, створювати, організовувати; (рух) започатковувати, закладати підвалини чого; (майно) заставляти. Словник синонімів Караванського
  4. закладати — [закладатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. закладати — I -аю, -аєш, недок., закласти, -аду, -адеш, док., перех. 1》 Класти, засовувати щось куди-небудь, за що-небудь. || Вставляти, поміщати кудись, у що-небудь із певною метою, у певній кількості. || Класти корм худобі. || Помічати місце в книзі і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. закладати — Аю, -аєш, недок., закласти, -ду, -деш, док. Доносити, зраджувати. Закласти друга. Словник сучасного українського сленгу
  7. закладати — (-аю, -аєш) недок. 1. (що); мол., жрм. Пити спиртні напої. БСРЖ, 199; ПСУМС, 26; ЯБМ, 1, 350. 2. кого; крим., мол. Видавати когось. Задля перемоги світової революції замолоду знімав з церков хрести і дзвони, закладав сіячів опіуму... (А. Морговський, Фіфті-фіфті). БСРЖ, 199; ЯБМ, 1, 350. Словник жарґонної лексики української мови
  8. закладати — заклада́ти / закла́сти за га́лстук, жарт. Уживати спиртні напої; напиватися. — Мабуть, Тит Назарович заклав за галстук, ось вона й потягла його додому (Ю. Збанацький). заклада́ти / закла́сти пе́рший ка́мінь чого і без додатка. Розпочинати будівництво. Фразеологічний словник української мови
  9. закладати — ЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. 1. Класти, засувати щось куди-небудь, за що-небудь. Самі руки [Онисі] несамохіть рвали найкращі квітки й закладали за стрічки на голові, за коси (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. закладати — Заклада́ти, -да́ю, -єш сов. в. закласти, -ладу, -де́ш и заложи́ти, -жу, -жиш, гл. 1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. І. 188. Словник української мови Грінченка