закляття
ЗАКЛЯ́ТТЯ́, я́ття́, с.
1. Дія та її результат за знач. закля́сти́ 1, 2.
Бачив я, як люди вірять в сни, В приміти, в добрі й злії дні, у вплив Планет і зір, у чари і закляття (Фр., XIII, 1954, 192);
Усякий скарб треба не згори, а збоку з землі вибирати: коли збоку, з грошей закляття знімається… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 288).
2. Те саме, що заклина́ння 2.
Мені спогадувались казки про чарівну гору, повну червоного золота і дорогих самоцвітів, що одкривалась по слову закляття перед одважним мандрівцем (Л. Укр., III, 1952, 597);
Шепочучи закляття, випустив він батіг і злякано замахав на неї руками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
3. Те саме, що проклі́н.
Мов закляття якесь нависло над родом — на віку не мали талану (Горд., II, 1959. 291).
4. рідко. Клятва, присяга.
Як хочеш розкошів огнистих, Присяг, заклять і зітхань много [багато], ..Коли бажаєш всього того, То не люби мене, дівчино! (Фр., XIII, 1954, 149);
[Лукаш:] Та ж дядько Лев заклявся не рубати [дуба]. [Килина:] Дядька Лева нема на світі, — що з його закляття? (Л. Укр., III, 1952, 258).
Значення в інших словниках
- закляття — закля́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- закляття — (дія) чари, ворожба; (текст) заклин, заклинання, клятьба; (над ким) проклін, прокляття, д. кляття; Р. присяга. Словник синонімів Караванського
- закляття — [закл’ат':а] -т':а, р. мн. -л'ат' Орфоепічний словник української мови
- закляття — -яття, с. 1》 Дія та її результат за знач. заклясти 1), 2). 2》 Те саме, що заклинання 2). 3》 Те саме, що проклін. 4》 рідко. Клятва, присяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закляття — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С. Словник синонімів української мови