закляття

ЗАКЛЯ́ТТЯ́, я́ття́, с.

1. Дія та її результат за знач. закля́сти́ 1, 2.

Бачив я, як люди вірять в сни, В приміти, в добрі й злії дні, у вплив Планет і зір, у чари і закляття (Фр., XIII, 1954, 192);

Усякий скарб треба не згори, а збоку з землі вибирати: коли збоку, з грошей закляття знімається… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 288).

2. Те саме, що заклина́ння 2.

Мені спогадувались казки про чарівну гору, повну червоного золота і дорогих самоцвітів, що одкривалась по слову закляття перед одважним мандрівцем (Л. Укр., III, 1952, 597);

Шепочучи закляття, випустив він батіг і злякано замахав на неї руками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).

3. Те саме, що проклі́н.

Мов закляття якесь нависло над родом — на віку не мали талану (Горд., II, 1959. 291).

4. рідко. Клятва, присяга.

Як хочеш розкошів огнистих, Присяг, заклять і зітхань много [багато], ..Коли бажаєш всього того, То не люби мене, дівчино! (Фр., XIII, 1954, 149);

[Лукаш:] Та ж дядько Лев заклявся не рубати [дуба]. [Килина:] Дядька Лева нема на світі, — що з його закляття? (Л. Укр., III, 1952, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закляття — закля́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. закляття — (дія) чари, ворожба; (текст) заклин, заклинання, клятьба; (над ким) проклін, прокляття, д. кляття; Р. присяга. Словник синонімів Караванського
  3. закляття — [закл’ат':а] -т':а, р. мн. -л'ат' Орфоепічний словник української мови
  4. закляття — -яття, с. 1》 Дія та її результат за знач. заклясти 1), 2). 2》 Те саме, що заклинання 2). 3》 Те саме, що проклін. 4》 рідко. Клятва, присяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. закляття — ЗАКЛИНА́ННЯ (за народними уявленнями — слова, що мають магічну силу), ЗАМОВЛЯ́ННЯ, ПРИМОВЛЯ́ННЯ, ЗАКЛЯ́ТТЯ, НАГОВІ́Р, ЗАКЛИ́Н заст., ПРИГОВІ́Р заст., ПРИМО́ВА заст. Виголосивши свої заклинання, Василина взяла дійницю і присіла до корови, щоб подоїти (С. Словник синонімів української мови