закуп
ЗА́КУП, а, ч. У стародавній Русі — бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього.
Люди, які потрапили в кабалу до феодала, оформлену особливим договором — «рядом», звались рядовичами. Однією з категорій рядовичів були закупи. Ця назва походить від певної суми грошей (купи), одержаної в борг від хазяїна з умовою відробітку (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закуп — за́куп іменник чоловічого роду, істота селянин Орфографічний словник української мови
- закуп — За́куп. Закупівля, купівля. При закупі і спродажи худоби повинна старшина йти членам “на руку ”, значить, повинна бути їм помічною (Канюк, 1906, 31) // пол. zakup — закупівля, купівля, robić zakupy — купувати, iść po zakupy — іти за покупками. Українська літературна мова на Буковині
- закуп — -а, ч. У Київській Русі – бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього. Великий тлумачний словник сучасної мови