1. Словник української мови в 11 томах

закінчений

ЗАКІ́НЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до закінчи́ти.

По сей бік муру канал уже був закінчений і обмурований (Смолич, І, 1958, 78);

// закі́нчено, безос. присудк. сл.

Давид розповів, що перед від’їздом заходив до прокурора — розслідування закінчено вже (Головко II, 1957, 181).

2. у знач. прикм. У якого певна якість досягла повноти, завершення.

В звичайних справах, може бути, Ще розбирався він сяк-так, Та як «політику» став гнути. То був закінчений дивак! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закінчений — закі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закінчений — [зак’інчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. закінчений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до закінчити. || закінчено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.У якого певна якість досягла повноти, завершення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закінчений — ГОТО́ВИЙ (про роботу, виріб і т. ін.), ЗРО́БЛЕНИЙ, ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ЗАВЕ́РШЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм.; ВИ́ГОТОВЛЕНИЙ (про виріб); ВИ́КОНАНИЙ (про роботу). Всі стіни в робочій кімнаті були завішані ескізами, а то й готовими картинами (А. Словник синонімів української мови
  5. закінчений — Закі́нчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)