1. Великий тлумачний словник сучасної мови

закінчений

закі́нчений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до закінчити.

|| закінчено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.У якого певна якість досягла повноти, завершення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закінчений — закі́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закінчений — [зак’інчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. закінчений — ГОТО́ВИЙ (про роботу, виріб і т. ін.), ЗРО́БЛЕНИЙ, ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ЗАВЕ́РШЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм.; ВИ́ГОТОВЛЕНИЙ (про виріб); ВИ́КОНАНИЙ (про роботу). Всі стіни в робочій кімнаті були завішані ескізами, а то й готовими картинами (А. Словник синонімів української мови
  4. закінчений — Закі́нчений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. закінчений — ЗАКІ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закінчи́ти. По сей бік муру канал уже був закінчений і обмурований (Смолич, І, 1958, 78); // закі́нчено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах