залежати

ЗАЛЕ́ЖАТИ¹, жу, жиш, недок.

1. Бути в залежності від кого-, чого-небудь, перебувати під чиїмось впливом або чиєюсь владою, підкорятися комусь, чомусь.

— Я від них [працівників бюро] не залежу, а що стараюся жити з ними в згоді і гармонії, то вже така моя натура (Фр., II, 1950, 327);

В години праці і натхнення Залежимо від музи ми (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 56).

2. Зумовлюватися певними обставинами, причинами і т. ін., бути наслідком чого-небудь.

Симпатії, антипатії у неї залежать від настроїв і часто міняються (Л. Укр., III, 1952, 718);

Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (Коцюб., І, 1955, 467);

— Від нас передусім залежатиме успіх цього бою, — говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Гончар, III, 1959, 97);

Відомо, що об’єм тіла залежить від температури (Наука.., 10, 1956, 13).

ЗАЛЕ́ЖАТИ², жу, жиш, док., перех., діал. Довго лежачи, завдати шкоди чому-небудь.

— Я взяв би їх [хлопців] у свою опіку… Ліжка мені не залежать і хліба не переїдять (Фр., VI, 1951, 199);

— Я вам хати не залежу (Черемш., Тв., 1960, 69).