замок

ЗА́МОК, мка, ч.

1. Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам’яним муром з кількома вежами.

На високому горбі стримить давній лицарський замок з баштою (Н.-Лев., III, 1956, 311);

Вона [скеля] нагадувала середньовічний замок, похмуру кам’яницю, яка, гострішаючи догори, утворювала там щось подібне до вежі (Гончар, III, 1959, 105);

Характерними прикладами феодальних дворів-замків є згадувані в літопису двори князя Володимира Святославича у Білгороді, Вишгороді і Берестові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448);

// Великий поміщицький будинок; палац.

Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди, І здавалось, що довіку Все така неволя буде (Л. Укр., І, 1951, 380);

Старий упертий граф вирішив нікуди не йти з свого фамільного замка (Гончар, III, 1959, 145).

◊ Будува́ти надхма́рні за́мки — плекати химерні нездійсненні, відірвані від життя плани, надії.

2. заст., рідко. Тюремна будівля; тюрма.

Школи усякі.., святого владики хороми, пошта, потюремни (тюремний) замок, — батечки, яких то домів у ньому [Харкові] нема! (Кв.-Осн., II, 1956, 308).

ЗАМО́К, мка́, ч.

1. Пристрій для замикання дверей у приміщеннях, дверцят шафи, скринь, шухляд і т. ін.

Скриня Макушина відчинена, розбитий замок лежить біля неї на долівці, а над скринею стоїть.. Левко (Кв.-Осн., II, 1956, 259);

Сторож брязнув ключами, осмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268).

На замо́к бра́ти (взя́ти) — замикати (двері і т. ін.

Двері веранди., які вона сама брала на замок, тепер були розчиненими навстіж (Коз., Сальвія, 1959, 43).

На замку́ бу́ти:

а) бути замкненим;

б) бути недоступним для ворогів, добре охоронятися.

Кордон наш — на замку! (Бичко, Сійся.., 1959, 186);

Під замко́м бу́ти (перебува́ти, лежа́ти і т. ін.): а) зберігатися замкненим (про цінності, харчові продукти і т. ін.).

Хліб під замком, — скнарість така! (Барв., Опов.., 1902, 93);

Софія скоріш кинулась умиватись, причісуватись, ..добула свої персні та браслети, що вже давно лежали підзамком (Л. Укр., III, 1952, 540);

б) бути замкненим у якому-небудь приміщенні, ув’язненим. Під замо́к хова́ти (кла́сти і т. ін.) — поміщати щось куди-небудь замикаючи.

Як він забувся, що його жінка все ховає під замок? (Стельмах, І, 1962, 115);

Під (за) трьома́ (сімома́ і т. ін.) замка́ми держа́ти (трима́ти і т. ін.): а) зберігати старанно замкненим, надійно захованим (цінності харчові продукти і т. ін.);

б) тримати ув’язненим, надійно охороняючи.

Він [цар] їх триматиме в полоні під трьома замками (Донч., VI, 1957, 79).

2. Застібка в намисті, браслеті;

// Довга металева або пластмасова застібка для одягу, а також папок, портфелів і т. ін.

3. У деяких видах вогнепальної зброї — пристрій, признач. для здійснення пострілу.

Спокійно оглянув [Начко] замок зброї, повкладав нові патрони (Фр., VI, 1951, 303);

Важко клацнув замок гармати (Стельмах. Кров людська.., І, 1957, 196);

У XVI ст. з’явилися.. рушниці з кремінним ударним замком (Іст. середніх віків, 1955, 198).

4. техн. Пристрій для з’єднання рухомих частин механізму, машини і т. ін.

Причіп косарки має замок-запобіжник (Механ. і електриф.., 1953, 138).

5. З’єднані певним способом колоди, дерев’яні бруски.

Перегнивші замки колись добре рубленої хати порозмикалися, стіни почали вивалюватись (Мирний, 1 1955, 332).

6. архт. Центральний камінь арки.

Замок — самий верхній середній клинуватий камінь склепіння або арки (Архіт. Рад. Укр., 8, 1939, 40).