замок

ЗА́МОК, мка, ч.

1. Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, звичайно оточене високим кам’яним муром з кількома вежами.

На високому горбі стримить давній лицарський замок з баштою (Н.-Лев., III, 1956, 311);

Вона [скеля] нагадувала середньовічний замок, похмуру кам’яницю, яка, гострішаючи догори, утворювала там щось подібне до вежі (Гончар, III, 1959, 105);

Характерними прикладами феодальних дворів-замків є згадувані в літопису двори князя Володимира Святославича у Білгороді, Вишгороді і Берестові (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448);

// Великий поміщицький будинок; палац.

Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди, І здавалось, що довіку Все така неволя буде (Л. Укр., І, 1951, 380);

Старий упертий граф вирішив нікуди не йти з свого фамільного замка (Гончар, III, 1959, 145).

◊ Будува́ти надхма́рні за́мки — плекати химерні нездійсненні, відірвані від життя плани, надії.

2. заст., рідко. Тюремна будівля; тюрма.

Школи усякі.., святого владики хороми, пошта, потюремни (тюремний) замок, — батечки, яких то домів у ньому [Харкові] нема! (Кв.-Осн., II, 1956, 308).

ЗАМО́К, мка́, ч.

1. Пристрій для замикання дверей у приміщеннях, дверцят шафи, скринь, шухляд і т. ін.

Скриня Макушина відчинена, розбитий замок лежить біля неї на долівці, а над скринею стоїть.. Левко (Кв.-Осн., II, 1956, 259);

Сторож брязнув ключами, осмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268).

На замо́к бра́ти (взя́ти) — замикати (двері і т. ін.

Двері веранди., які вона сама брала на замок, тепер були розчиненими навстіж (Коз., Сальвія, 1959, 43).

На замку́ бу́ти:

а) бути замкненим;

б) бути недоступним для ворогів, добре охоронятися.

Кордон наш — на замку! (Бичко, Сійся.., 1959, 186);

Під замко́м бу́ти (перебува́ти, лежа́ти і т. ін.): а) зберігатися замкненим (про цінності, харчові продукти і т. ін.).

Хліб під замком, — скнарість така! (Барв., Опов.., 1902, 93);

Софія скоріш кинулась умиватись, причісуватись, ..добула свої персні та браслети, що вже давно лежали підзамком (Л. Укр., III, 1952, 540);

б) бути замкненим у якому-небудь приміщенні, ув’язненим. Під замо́к хова́ти (кла́сти і т. ін.) поміщати щось куди-небудь замикаючи.

Як він забувся, що його жінка все ховає під замок? (Стельмах, І, 1962, 115);

Під (за) трьома́ (сімома́ і т. ін.) замка́ми держа́ти (трима́ти і т. ін.): а) зберігати старанно замкненим, надійно захованим (цінності харчові продукти і т. ін.);

б) тримати ув’язненим, надійно охороняючи.

Він [цар] їх триматиме в полоні під трьома замками (Донч., VI, 1957, 79).

2. Застібка в намисті, браслеті;

// Довга металева або пластмасова застібка для одягу, а також папок, портфелів і т. ін.

3. У деяких видах вогнепальної зброї — пристрій, признач. для здійснення пострілу.

Спокійно оглянув [Начко] замок зброї, повкладав нові патрони (Фр., VI, 1951, 303);

Важко клацнув замок гармати (Стельмах. Кров людська.., І, 1957, 196);

У XVI ст. з’явилися.. рушниці з кремінним ударним замком (Іст. середніх віків, 1955, 198).

4. техн. Пристрій для з’єднання рухомих частин механізму, машини і т. ін.

Причіп косарки має замок-запобіжник (Механ. і електриф.., 1953, 138).

5. З’єднані певним способом колоди, дерев’яні бруски.

Перегнивші замки колись добре рубленої хати порозмикалися, стіни почали вивалюватись (Мирний, 1 1955, 332).

6. архт. Центральний камінь арки.

Замок — самий верхній середній клинуватий камінь склепіння або арки (Архіт. Рад. Укр., 8, 1939, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замок — КРЕМЛЬ (внутрішня фортеця в староруських містах), ДИТИ́НЕЦЬ, ЗА́МОК. Центральну частину міста звичайно становив кремль. Як і всі давньоруські міста, Білгород-Київський складався з дитинця і посаду (з журналу); Ой в місті, в місті, в місті Тернополю... Словник синонімів української мови
  2. замок — будува́ти пові́тря́ні за́мки. Придумувати нездійсненні, відірвані від життя плани, мріяти про щось недосяжне. — Наташко, все буде добре… Ти одужаєш. Я вірю в це.— Платоне, не треба будувати повітряні замки (М. Зарудний). Фразеологічний словник української мови
  3. замок — I з`амок-мка, ч. 1》 Укріплене житло феодала доби середньовіччя з оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, зазвичай оточене високим кам'яним муром із кількома вежами. || Великий поміщицький будинок; палац. 2》 заст., рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замок — У середньовіччі комплекс оборонних споруд і резиденція феодального сеньйора; з. оточували рови й оборонні мури з брамою та вежами; з розвитком артилерії у пізньому середньовіччі військове значення з. зменшувалось. Універсальний словник-енциклопедія
  5. замок — Замок, -мка м. 1) Замокъ. Вона звірів зачинила у льох за дванадцятеро дверей, за дванадцять замків. Рудч. Ск. II. 70. У гуцуловъ замокъ бываетъ бганий, лавчастий (лавчє́стий), одноручний, сліпий (см. Словник української мови Грінченка
  6. замок — I [замок] -мку, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў (будівля) II [замок] -мка, м. (ў) -мку, мн. -мки, -мк'іў (пристрій для замикання тощо) Орфоепічний словник української мови
  7. замок — Колодка Словник чужослів Павло Штепа
  8. замок — За́мок, за́мка; за́мки, -мків (будинок) замо́к, -мка́; -мки́, -мкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. замок — Замо́к: — замкнув, зачинив [1] — замкнув [X] Словник з творів Івана Франка
  10. замок — див. дім Словник синонімів Вусика
  11. замок — 1) фортеця, бастіон, цитадель, (у Франції) шато; (вельможі) палац; Р. тюрма. 2) (примітивний) клямка, (висячий) колодка; (в намисті) застібка, (у крісі) сов. затвор. Словник синонімів Караванського
  12. замок — Замок — lock, joint — *Schloß, Verschluß – пристрій для фіксації, напр., циліндра насоса вставного в насосно-компресорних трубах. Гірничий енциклопедичний словник
  13. замок — за́мок іменник чоловічого роду будівля замо́к іменник чоловічого роду пристрій для замикання тощо Орфографічний словник української мови
  14. замок — за́мок: ◊ Високий За́мок → високий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  15. замок — Мка, ч., військ. Заступник командира взводу. Банька — наш замок. Словник сучасного українського сленгу
  16. замок — (польс.) I замок 1. Феодальне укріплення, розташоване у важкодоступному місці та добре захищене масивними стінами з оборонними баштами. Чимало середньовічних рицарських замків стали ядрами міст Західної Європи. 2. Назва у Російській імперії XVIII — поч. Архітектура і монументальне мистецтво