запаморочення
ЗАПА́МОРОЧЕННЯ, я, с. Стан за знач. запа́морочити і запа́морочитися.
Вутанька ще в якомусь гнітючому палаючому запамороченні приклала руку до лоба: що це за пісня така знайома? (Гончар, II, 1959, 173);
Страшне то почуття, коли ти падаєш від голодного запаморочення (Збан., Єдина, 1959, 257).
До запа́морочення — такою мірою, що людина втрачає владу над собою; дуже, надзвичайно сильно.
За стіною — дріт, вівчарки, до запаморочення ненависний, огидний гармидер (Коз., Гарячі руки, 1960, 41);
Запа́морочення від у́спіхів — втрата правильного розуміння і оцінки чого-небудь внаслідок впливу досягнутих успіхів.
Ленін, закликаючи партію до самокритики, застерігав проти зазнайства, запаморочення від успіхів ’ (Біогр. Леніна, 1955, 226).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запаморочення — запа́морочення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- запаморочення — ЗАПАМОРОКА млість, запаморочення, с. очманіння, д. заморока. Словник синонімів Караванського
- запаморочення — -я, с. Стан за знач. запаморочити і запаморочитися. Запаморочення голови — відчуття несправжнього обертання оточуючих предметів або власного тіла, а також відчуття обертання "усередині голови", "падіння в безодню". Великий тлумачний словник сучасної мови
- запаморочення — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови
- запаморочення — Запа́морочення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)