запорати
ЗАПО́РАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Справитися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь.
Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав (Сл. Гр.);
— А ти вечеряв, сину? — Вечеряв, мамо. І корову запорав, і дров нарубав (Кучер, Трудна любов, 1960, 534).
2. Обробити або засіяти землю.
— Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес (Барв., Опов.., 1902, 306);
Наприкінці жовтня я одержав твій останній лист, там писалось, що ти вже запорала ділянку і на зліт збираєшся до міста (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 115).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запорати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Впоратися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь. 2》 Обробити або засіяти землю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запорати — запо́рати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- запорати — Рю, запореш, док. Зіпсувати. Запороти справу. Словник сучасного українського сленгу
- запорати — Запорати, -раю, -єш гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. Н. Вол. Словник української мови Грінченка