1. Словник української мови в 11 томах

затятий

ЗАТЯ́ТИЙ, а, е.

1. Який уперто наполягає на своєму, намагається зробити по-своєму, домагається свого; упертий.

— Ну, ходімо на вулицю.., — посміхнувся Сви-рид Яковлевич, знаючи, що зараз нічим не переважиш затяту жінку (Стельмах, II, 1962, 24);

// Стійкий, непохитний.

І що лютіше карали [німці], то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (Коз., Гарячі руки, 1960, 73);

*Образно. Виструнчені тополі вже не гойдалися. Стояли похмурі, вражені страшним ударом, але затяті в своєму відчайдушному опорі, нескорені (Жур., Вечір.., 1958, 405).

2. Який виражає найвищий ступінь ознаки, вияву чого-небудь.

Бунч мовчить. Але в його мовчанні вчувається затята впертість і невдоволення (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 17);

// Який довго не припиняється, не змінюється.

Гострий бій теж надміру затягся. Треба було й тут якимось чином «освіжити» справу, несподіванкою змінити затятий стан бою (Ле, Мої листи, 1945, 180);

// Скажений, лютий.

Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду, прадід Данило блискав очима з-під кошлатих брів (Ю. Янов., І, 1954, 261);

Вітер був холодний, затятий. Він різав шкіру мов шматочками скла (Грим., Син.., 1950, 122).

3. діал. Зціплений, міцно затиснений (про губи, зуби і т. ін.).

Він ішов згорблений, сумний, з затятими устами, немов на плечах у нього був якийсь великий тягар (Фр., IV, 1950, 472).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затятий — не злісний, а затятий “Ніякі вмовляння й попередження не допомогли, і він став злісним п’яницею”, – читаємо в репортерській замітці й міркуємо: чи ця людина, що пустилася берега, почала тільки без просипу пити, чи в неї водночас і зіпсувалася вдача... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. затятий — затя́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. затятий — Упертий, запеклий, завзятий; (- вдачу) непоступливий, непохитний, стійкий, р. огурний; (вітер) скажений, лютий; (- зуби) Г. затиснений, заціплений. Словник синонімів Караванського
  4. затятий — див. упертий Словник синонімів Вусика
  5. затятий — [зат’атией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
  6. затятий — -а, -е. 1》 Який уперто наполягає на своєму, намагається зробити по-своєму, домагається свого; упертий. || Стійкий, непохитний. 2》 Який виражає найвищий ступінь ознаки, вияву чого-небудь. || Який довго не припиняється, не змінюється. || Скажений, лютий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. затятий — затя́тий впертий, непоступливий (м, ср, ст)||заший, тятий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. затятий — як (мов, ні́би і т. ін.) затя́вся. 1. Уперто відмовлятися щось робити; стійко, непохитно наполягати на своєму. Сказав (Павло) як затявся, що більше і зустрічатися не бажає... (В. Фразеологічний словник української мови
  9. затятий — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  10. затятий — Затятий, -а, -е Упрямый, упорный, неуступчивый. Н. Вол. у. Коли він такий затятий, то й я буду затятий. Камен. у. Словник української мови Грінченка