затятий

ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм. рідше, РОЗШАЛІ́ЛИЙ діал. Єремія стояв серед хати лютий, як сатана (І. Нечуй-Левицький); Я тоді наймитувала в багатія Кіндрата Колошматенка.. Злющий був, скупий (Є. Кравченко); Данилко сидів затятий і клятий після битви за честь роду (Ю. Яновський); (Настя:) Коли в тобі ще живе українська душа, .. свого поганого турчина, нашого заклятого ворога, тричі проколи оцим ножем! На! (І. Нечуй-Левицький); Бобрицький ще ніколи не повертався додому таким роздратованим (Я. Баш); Професор наблизився, грізний, розлючений (В. Собко); Дубовик, розлютований украй, простягає папірця Марині (Г. Епік); А сей отець-настоятель був хоч на літа і старий, та на вдачу ярий (перекл. із Боккаччо М. Лукаша); — Не піду! — кликнула дуже роз'ярена, — бо мені не хочеться між мужиків (О. Кобилянська); На березі, біля самої води, ватага роз'ярілих заробітчан-київців жорстоко товкла літнього сутулуватого селянина (О. Гончар); Анюту чомусь мачуха найбільше не любила. Часто сусіди віднімали її, скривавлену, від озвірілої жінки й відливали водою (О. Донченко); Татарин стояв уже перед Рустемом, сердитий, роз'юшений (М. Коцюбинський); Такий був (Данило) яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть (Марко Вовчок). — Пор. 1. безтя́мний, 2. безтя́мний, 1. несамови́тий, серди́тий.

СТІЙКИ́Й (який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо), МІЦНИ́Й, ТВЕРДИ́Й, НЕПОХИ́ТНИЙ, НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ, НЕСХИ́БНИЙ, НЕСХИ́ТНИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, СТАЛЕ́ВИЙ, УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ), ТВЕРДОКАМ'ЯНИЙ, СТОЇ́ЧНИЙ, ЦІПКИ́Й діал. (стійкий у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам). — Чи кожен із вас правдивий, стійкий, принциповий?.. (О. Гончар); Під сивим волоссям затаїлась міцна, запекла й правдива душа (І. Нечуй-Левицький); Потурайчин зацікавився, що видить перед собою такого твердого чоловіка: сам один хоче йти насупроти цілої громади (Лесь Мартович); Непохитні борці за мир; Незламний революціонер; Крокують воїни несхибні, І всюди — квіти на путі (І. Муратов); Ось такою чіпкою та цупкою, міцною та непіддатливою видається.. Тоня Горпищенко (О. Гончар); Вона була горда та неподатлива (І. Франко); А що лютіше карали (гестапівці), то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (Л. Козаченок); Народився й жив (Святослав) таким, як батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим, коли треба було боронити отчизну, боронив її до кінця, до загину (С. Скляренко); Стоїчна людина; Тухольці ціпкий народ (І. Франко). — Пор. 1. наполе́гливий.

УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.; ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАПЕ́КЛИЙ, КЛЯ́ТИЙ розм., ЗАБІСО́ВАНИЙ розм. заст. (особливо упертий); МІДНОЛО́БИЙ зневажл. (безглуздо упертий). Народився й жив (Святослав) таким, як і батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим (С. Скляренко); Федір добре знав свого батька — непоступливого, затятого, не схильного прощати нікому (А. Головко); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Д. Ткач); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (О. Гончар); Цей нарід незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Лесь Мартович); Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста (І. Нечуй-Левицький); А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І. Франко); Що лютіше карали (фашисти), то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (В. Козаченко); — Такого запеклого індивіда, як ти, я давно не бачив! — признається Хома (О. Гончар); — Звали того денщика Стьопкою. І клятий же був такий: що йому вже не доставалося, як не бив його охвецер (офіцер), — нічого не помага (Панас Мирний); Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко). — Пор. 1. непокі́рний.