збуватися

ЗБУВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ЗБУ́ТИСЯ, збу́дуся, збу́дешся, док.

1. Втрачати кого-, що-небудь.

Хай же він не збувається своєї сили (Гр., II, 1963, 362);

— Звісно, Макара дуже шкода: в один день збувся і хазяйки, і хазяйствечка,— згодилася Мотря (Л. Янов., І, 1959, 79);

— Чи згадуєш, Одарко, Федосія? Він таки, кохав тебе щирим коханням. Через тебе й здоров’я збувся. (Ле, Ю. Кудря, 1956, 200).

2. Позбавлятися кого-, чого-небудь небажаного.

Ремісництво в театрі — дуже серйозне зло. Його треба якнайшвидше позбавитись, його треба викорінювати, збуватися на кожному кроці і щодня (З глибин душі, 1959, 33);

Вони уникали й вимовляти ім’я Гальванеску та квапилися збутися непроханого товариства (Смолич, І, 1958, 52);

*Образно. Хто із нас не ніс на гори Люту муку, люте горе, Щоб його під небом збутись І назад за ним вернутись? (Олесь, Вибр., 1958, 227).

3. тільки недок. Пас. до збува́ти 1.

На ніжинському ярмарку збувалися льняні і шерстяні вироби, полотна, хутро, солона і в’ялена риба, які привозилися з різних районів Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 348).

ЗБУВА́ТИСЯ², а́ється, недок., ЗБУ́ТИСЯ, збу́деться, док. Ставати дійсністю (про бажання, передчуття, мрії і т. ін.); здійснюватися.

Що в піснях співається, те в житті збувається (Укр.. присл.., 1955, 381);

[Долорес:] Мене з коханим тільки мрія в’яже.. Яка пекельна з того мука! Тобі того не зрозуміти, Анно,— тобі збуваються всі сни, всі мрії… (Л. Укр., III, 1952, 336);

Я так і гадав. Я думав, прибудеш ти, сину. Дні з нетерпінням я числив, і от моя мрія збулася… (Зеров, Вибр., 1966, 251);

Передбачення Кутузова збулися: тільки-но розвидніло, а вже біля села Бородіно розпочався бій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 293).