1. Словник української мови в 11 томах

збіжжя

ЗБІ́ЖЖЯ, я, с.

1. Рослини та зерно хлібних злаків.

Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (Коцюб., І, 1955, 340);

Навкруги ганку стояли мішки із збіжжям (Кобр., Вибр., 1954, 145);

У колгоспі він Теж не з останніх (тут повів рукою На збіжжя, в другій складене кімнаті,— Пшеницю й кукурудзу золоту)… (Рильський, III, 1961, 164);

Тут — тільки чисте поле, саме чисте, бо осінь поприбирала з нього все збіжжя, хазяйновито поскладала його у копи, в стіжки, в ожереди (Сенч., Опов., 1959, 249).

2. розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки.

Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (Кроп., І, 1958, 71);

Вранці-рано, чуть світова зоря тільки займалася, піднялась у палаці біганина. То збирали в чемодани збіжжя Василя Семеновича (Мирний, І, 1949, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збіжжя — збі́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. збіжжя — 1. Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувалось в той час, дрімали серед тихої ночі (М.Коцюбинський); Вродило того літа добре. Збіжжя звезли на тік (А.М’ястківський). Треба їй було раз збіжжя молоти. Літературне слововживання
  3. збіжжя — зб., пашня, жм. хліб, флк. пашниця. Словник синонімів Караванського
  4. збіжжя — див. хліб Словник синонімів Вусика
  5. збіжжя — [зб’іж':а] -ж':а Орфоепічний словник української мови
  6. збіжжя — -я, с. 1》 Рослини та зерно хлібних злаків. 2》 розм. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. збіжжя — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  8. збіжжя — Збі́жжя, -жжя, -жжям, у збі́жжі і в збі́жжю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. збіжжя — Збіжжя, -жя с. 1) Зерновой хлѣбъ. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849. 2) Имущество (движимое). Три злодії у коморі одбили засов і забрали збіжжя і скриню витягли. Мил. 6. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. Ен. IV. 60. Словник української мови Грінченка