1. Словник української мови в 11 томах

звитяжно

ЗВИТЯ́ЖНО, уроч. Присл. до звитя́жний 1.

Грім двобою рокотом могутнім відгримів звитяжно над Дніпром (Гонч., Вибр., 1959, 213);

Турбаївські козаки були зразковими воїнами, брали участь у багатьох походах на турків, звитяжно стояли за рідну землю (Гончар, Таврія, 1952, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звитяжно — звитя́жно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. звитяжно — уроч. Присл. до звитяжний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови