звуконаслідування
ЗВУКОНАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Відтворення голосом або технічними засобами природних і механічних звучань.
Здатність морських риб і тварин створювати і сприймати звуки відома здавна. Рибалки приморських країн з давніх-давен уміють приманювати рибу майстерним звуконаслідуванням (Наука.., 10, 1962, 40);
// лінгв. Слово, що виникло шляхом наслідування природного звучання позначуваного ним предмета.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звуконаслідування — звуконаслі́дування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- звуконаслідування — -я, с. Відтворення голосом або технічними засобами природних і механічних звучань. || лінгв. Слово, що виникло завдяки наслідуванню природного звучання позначуваного ним предмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звуконаслідування — • звуконаслідування , ономатопея — у худож. мові один із способів звукописання, що полягає в оптимальному зближенні звучання слова і його змісту, імітація звуків природи (грім, дощ, вітер) та ін. за допомогою прямого їх наслідування. Напр. Українська літературна енциклопедія
- звуконаслідування — Звуконаслі́дування, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)