звірятко
ЗВІРЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до звір¹ 1;
// Взагалі маленька тварина.
Головна функція хвоста — бути стерном і балансом під час карколомних стрибків вивірки.. Він допомагав звіряткові підтримувати рівновагу (Наука.., 7, 1965, 57);
[1 дитина:] Були у полі, Та ниви голі, Ні колосочка, Ані зернятка: Все позбирали Птахи, звірятка (Олесь, Вибр., 1958, 437);
*Образно. Турецький купець на алжирськім базарі недорого дав за звірятко худе. І ти став рабом… (Бажан, Роки, 1957, 278);
*У порівн. Гавриш похмуро слухав Чемерицю і, мов застукане звірятко, неспокійно водив очима по кімнаті (Коцюба, Нові береги, 1959, 337);
Батько вплів у бороду правицю, вона темним звірятком заворушилась на сивині (Стельмах, II, 1962, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звірятко — звіря́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- звірятко — -а, с. Зменш.-пестл. до звір I 1). || Взагалі маленька тварина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звірятко — Звіря́тко, -ка, -кові, -ком; -ря́тка, -ря́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звірятко — Звіря, -ря́ти с. Животное. Опам'ятайсь: чи ми ж тобі звірята, німий язик, що розуму не має. К. Іов. 39. ум. звірятко. Словник української мови Грінченка