1. Словник української мови в 11 томах

зичливо

ЗИЧЛИ́ВО. Присл. до зичли́вий.

[Фауст:] Вона вщасливить всю державу, Зичливо дбаючи про всіх (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372);

— Вони довго і ніби зичливо придивлялись до мене (Стельмах, Правда.., 1961, 396).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зичливо — зичли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зичливо — Присл. до зичливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зичливо — Зичливо нар. Доброжелательно. Словник української мови Грінченка