злодіячка
ЗЛОДІЯ́ЧКА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка займається дрібними крадіжками.
Через рік, через два з малої та доброї дитини зробився якийсь лихий злодіячка (Мирний, І, 1949, 262);
Він був старий коновод і не любив лигатися з звичайними міськими злодіячками, що жили з дрібної крадіжки (Гр., II, 1963, 277).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me