зложений

ЗЛО́ЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зложи́ти.

В кострі був зложений [очерет] сухенький, Як порох, був уже палкенький, Його й держали на підпал (Котл., І, 1952, 86);

Вся хата була зложена з липових.. брусів, гладко витесаних (Стор., І, 1957, 226);

[Мартіан:] Цидула гречненько зложена й не без вогню (Л. Укр., III, 1952, 273);

Аркадій Петрович одсунув шухляду комоди і вийняв звідти акуратно зложену блузу (Коцюб., II, 1955, 384);

Зі зложеними навхрест руками, у золотім вінку, з розплетеними довгими русими косами спить вона твердим, непробудженим сном (Кобр., Вибр., 1954, 172);

*Образно. Цей щирий український патріот [І. Франко] російською мовою володів далеко краще, ніж зложених докупи десять галицьких москвофілів (Сам., II, 1958, 396).