змарнілий
ЗМАРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змарні́ти.
Плечистий [старий Гільзе], але похилий та змарнілий від роботи, хвороби та всяких злиднів (Л. Укр., IV, 1954, 245);
Встали завчасно змарнілі вдови і діти героїв. Мовчання і тиха скорбота залягли в занімілому залі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 34);
Змарніле від утоми немолоде лице [хірурга] пітне, очі запалені (Довж., І, 1958, 290);
// У знач. прикм.
Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами, так одрізнялася від змарнілої Олени (Мирний, III, 1954, 76);
Жінка, важко зітхнула, по змарнілих щоках покотились гарячі сльози (Збан., Між.. людьми, 1955, 43);
Сонце припіка. І від безводдя хилиться змарніла, Суха, як дріт, стеблина будяка (Дор., Тобі, народе.., 1959, 37).
Значення в інших словниках
- змарнілий — змарні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- змарнілий — [змарн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- змарнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до змарніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змарнілий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- змарнілий — Змарнілий, -а, -е Исхудалый (въ лицѣ). Словник української мови Грінченка