змарнілий
змарні́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до змарніти.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змарнілий — змарні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- змарнілий — [змарн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- змарнілий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- змарнілий — ЗМАРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змарні́ти. Плечистий [старий Гільзе], але похилий та змарнілий від роботи, хвороби та всяких злиднів (Л. Укр., IV, 1954, 245); Встали завчасно змарнілі вдови і діти героїв. Словник української мови в 11 томах
- змарнілий — Змарнілий, -а, -е Исхудалый (въ лицѣ). Словник української мови Грінченка