змарніти

ЗМАРНІ́ТИ і рідко ІЗМАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби, недоїдання, важкої праці і т. ін.

— Марку! подивися, Подивися ти на мене! Бач, як я змарніла? Я не Ганна, не наймичка. Я…— Та й оніміла (Шевч., І, 1963, 322);

[Ганна:] Але ж і змарніла ти! [Зінька:] Чи в’яне квітка під росою на сонці? Чи змарніла б, коли б не горе? (Кроп., II, 1958, 35);

Зчорнів я, змарнів я, попід гаєм ходячи, За тобою, моє серденько, тужачи, тужачи! (Барв., Опов.., 1902, 452);

— Що це ти, Гаїнко, мов ізмарніла? Чи не хвора? — Ні… я здужаю… (Гр., II, 1963, 395);

// Втратити свіжість, привабливість, красу (про обличчя і т. ін.).

— Була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли, —подумала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 295).

2. перен. Зів’янути, засохнути від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін. (про рослини).

Мої мрії найкращії в’януть, Мов розквітлії восени квіти, Що розквітли, щоб зараз змарніти, Щоб на сонечко раз тільки глянуть (Л. Укр., І, 1951, 56);

Буйно сходила пшениця, Так, аж серце молоділо… Як же вбого колоситься! Як стебло її змарніло! (Рильський, III, 1961, 67);

Тополина змарніла й пожовкла (Голов., З листів.., 1940, 16).

3. перен., рідко. Втратити велич, могутність.

Минали роки. Мільйони людей вмирали на фронтах імперіалістичної війни. Країна змарніла і впала в скорботу (Довж., І, 1958, 449);

//Занепасти.

Наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу!..Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, червоніла, А щоб наша козацька слава, Гей, гей, не змарніла! (Укр.. думи.., 1955, 91).