змішаний

ЗМІ́ШАНИЙ і, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зміша́ти¹.

По покоях пішли наркотичні пахощі свіжої рожі, змішані з духом рому (Н.-Лев., III, 1956, 112);

Яке страшне вражіння зробив на мене цей город [Мессіна]! ..Все наче спресоване, все змішане дивно (Коцюб., III, 1956, 354);

В серці нишком закипала злість, змішана з образою (Л. Укр., III, 1952, 688);

Більшість бригадників були в своєму робочому одязі в нафтових плямах, вимащені глеєм, їхні обличчя відбивалися в чорно-рудій калюжі нафти, змішаної з водою (Донч., II, 1956, 167);

// змі́шано, безос. присудк. сл.

Вулиця йому уявлялася пеклом, у якому все змішано: коні, люди, машини, трамваї — все це біжить невідомо куди й чого (Тют., Вир, 1964, 51).

2. у знач. прикм. Який складається з чого-небудь різного, різнорідного.

Вони вже не мовчали, з грудей їх, разом з гарячим віддихом, вилітала хвиля змішаних згуків і йшла на втікачів (Коцюб., І, 1955, 401);

Катрі аж серце тіпнулось і наче завмерло в незвичайному змішаному почутті — і захвату й невиразної тривоги (Головко, II, 1957, 367);

При масовому доборі висівається змішане насіння кількох відібраних рослин (Наука.., 4, 1963, 22);

Одним із значних резервів збільшення виробництва кормів є широке запровадження ущільнених і змішаних посівів кукурудзи з баштанними, бобовими та іншими культурами (Колг. Укр., 4, 1958, 28).

3. у знач. прикм. Позбавлений звичайного порядку, безладно розташований; перемішаний, переплутаний.

Бурунда пішов робити порядок у своїм змішанім війську (Фр., VI, 1951, 125).

ЗМІ́ШАНИЙ², а, е, рідко. Який відчув збентеження, ніяковість; збентежений, засоромлений.

Владко стояв змішаний і здивований, не знаючи, що говорити (Фр., VI, 1951, 283);

Вона таки прийшла, була! І, ох боже, яка змішана, немов те дитя! (Коб., І, 1956, 420).