зненавиджений
ЗНЕНА́ВИДЖЕНИЙ, а, е.
1. рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до знена́видіти.
Інтелектуалізм сучасної поезії — явище значно ширше, ніж зненавиджена деким теорія наукової поезії (Рад. літ-во, 7, 1967, 24).
2. у знач. прикм. Який викликає до себе зненависть, відразу, злобу; ненависний.
Раптом Інна, та сама зненавиджена Інна, стала наймилішою дівчиною [Дмитру] (Речм., Твій побратим, 1962, 193);
// Який виражає зненависть, сповнений зненависті.
Зоня не звалася зненавидженим словом «гувернантка» (Л. Укр., III, 1952, 647).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зненавиджений — знена́виджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зненавиджений — див. ненависний Словник синонімів Вусика
- зненавиджений — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до зненавидіти. 2》 у знач. прикм. Який викликає до себе зненависть, відразу, злобу; ненависний. || Який виражає зненависть, сповнений зненависті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зненавиджений — НЕНА́ВИСНИЙ (який викликає до себе ненависть), ЗНЕНА́ВИСНИЙ рідше, ЗНЕНА́ВИДЖЕНИЙ, НАВІСНИ́Й підсил., ОСОРУ́ЖНИЙ підсил. розм. Ненависний мені всякий гніт (А. Турчинська); Заплющився (чернець) на порозі, щоб не бачити зненависного обличчя Козака Мамая (О. Словник синонімів української мови