1. Словник української мови в 11 томах

зненавидіти

ЗНЕНА́ВИДІТИ і рідко ІЗНЕНА́ВИДІТИ, джу, диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь.

Сама генеральша знала Махамеда. І так його зненавиділа, що як приходилось проїздити або проходити повз його, то вона завжди одверталась й спльовувала (Мирний, І, 1949, 214);

[2-га дівчина:] Далі дійшло до того, що вони ізненавиділи одна другу (Вас., III, 1960, 12);

— Після розмови з вами можна зненавидіти життя, —зауважила— Ольга.— Ви вмієте отруїти все геть дочиста (Вільде, Сестри.., 1958, 528);

Ще гімназистом зненавидів він [Ф. Енгельс] самодержавство і сваволю чиновників (Ленін, 2, 1948, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зненавидіти — знена́видіти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зненавидіти — [знеинавиед'ітие] -виеджу, -диеш; нак. -виед', -виед'теи Орфоепічний словник української мови
  3. зненавидіти — і рідко ізненавидіти, -джу, -диш, док., перех. Відчути зненависть, перейнятися почуттям зненависті до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зненавидіти — ЗНЕНА́ВИДІТИ див. знена́виджувати. Словник української мови у 20 томах
  5. зненавидіти — НЕНА́ВИДІТИ кого, що (відчувати ненависть до кого-, чого-небудь); НЕ ВИНО́СИТИ, НЕ ЗНО́СИТИ, НЕ ПЕРЕНО́СИТИ, НЕ ТЕРПІ́ТИ (кого, чого — дуже не любити когось, чогось). — Док.: знена́видіти. Словник синонімів української мови
  6. зненавидіти — Знена́видіти, -виджу, -видиш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зненавидіти — Зненавидіти, -джу, -диш гл. Возненавидѣть. Рудч. Ск. І. 138. Мати сина та оженила, молоду невістку та зненавиділа. Мл. л. сб. 236. Словник української мови Грінченка