зірчастий
ЗІРЧА́СТИЙ, а, е.
1. Формою схожий на зірку (у 3 знач.).
Найчастіше на старовинних [буковинських] килимах бачимо ромбовидні, зірчасті та хрестоподібні мотиви у різноманітних комбінаціях (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 37);
// Блискучий, іскристий.
Здавалось, то не вода текла в берегах, а розстелив хтось темний оксамит, прикрасивши його зірчастими діамантами (Шиян, Партиз. край, 1946, 128).
2. рідко. Те саме, що зо́ряний.
Зуйка перехрестилася до церкви, що вирізьблювалась на фоні зірчастого неба своєю дзвіницею (Шиян, Баланда, 1957, 91).
∆ Зірча́стий мак — дикий мак.
Кожного разу на моторці звивався прапорець, наче хто розсипав над хвилями буйні пелюстки зірчастого маку (Донч., II, 1956, 88).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зірчастий — зірча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- зірчастий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- зірчастий — -а, -е. 1》 Формою схожий на зірку (у 3 знач.). || Блискучий, іскристий. 2》 рідко. Те саме, що зоряний. Зірчастий мак — дикий мак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зірчастий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
- зірчастий — Зірча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)