зірчастий
БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі — який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙ поет., ЗІРЧА́СТИЙ поет., ЗІРЧА́ТИЙ рідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙ поет., ЗІРКА́ТИЙ розм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ (ПРОМЕНЯ́СТИЙ), ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙ розм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙ підсил. Я́СНИ́Й поет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок — Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). — Пор. 2. яскра́вий.
ЗО́РЯНИЙ (перев. про ніч, небо — багатий на зорі, вкритий зорями), ЗОРЯНИ́СТИЙ, ЯСНОЗО́РИЙ поет., ЯСНОЗО́РЯНИЙ поет., ЗІ́РНИЙ діал., ЗОРЕ́ШЛИВИЙ діал., ЗВІЗДЯНИ́Й діал., ЗОРИ́СТИЙ рідко, ЗІРЧА́СТИЙ рідко, ЗО́РНИЙ рідко. За вікном нічне зоряне небо (Л. Дмитерко); І слова під небом зорянистим Заквітають, як сади у квітні (Л. Забашта); На море вже впала яснозоряна ніч (М. Трублаїні); Визирають за садом високі стоги зеленої пашні, як мури, поруч із ними сумують у зірній синяві гостроверхі дахи старовинних комор і стаєнь (С. Васильченко); Нічка була тиха та зорешлива (Ю. Федькович); Мокрі каменюки посеред води.. поблискували до звіздяного, безмісячного неба, мов розтоплене скло (І. Франко); Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од нас полинули? (Леся Українка); Зуйка перехрестилася до церкви, що вирізьблювалася на фоні зірчастого неба своєю дзвіницею (А. Шиян).
Значення в інших словниках
- зірчастий — зірча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- зірчастий — див. світлий Словник синонімів Вусика
- зірчастий — -а, -е. 1》 Формою схожий на зірку (у 3 знач.). || Блискучий, іскристий. 2》 рідко. Те саме, що зоряний. Зірчастий мак — дикий мак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зірчастий — Зірча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зірчастий — ЗІРЧА́СТИЙ, а, е. 1. Формою схожий на зірку (у 3 знач.). Найчастіше на старовинних [буковинських] килимах бачимо ромбовидні, зірчасті та хрестоподібні мотиви у різноманітних комбінаціях (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 37); // Блискучий, іскристий. Словник української мови в 11 томах