1. Словник української мови в 11 томах

казуїстика

КАЗУЇ́СТИКА, и, ж.

1. Застосування загальних статей закону до різних юридичних випадків.

2. У середньовічній схоластиці й богослів’ї — застосування до окремих випадків загальних догматичних положень.

І вчені, і проповідники, і навіть учні академій та університетів охоче дискутували, щоб вправлятися у вищій техніці промовницького мистецтва та тонкощів логіки й казуїстики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152).

3. перен. Вправність, спритність у суперечках, обстоюванні сумнівних або фальшивих положень і т. ін.

— Ви тільки й зугарні, що резонерство та казуїстику розводити! (Крим., Вибр., 1965, 320).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казуїстика — казуї́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. казуїстика — П. крутійство, крутанина; ЖМ. демагогія, словоблудство Словник синонімів Караванського
  3. казуїстика — -и, ж. 1》 Застосування загальних статей закону до різних юридичних випадків. 2》 У середньовічній схоластиці й богослів'ї – застосування до окремих випадків загальних догматичних положень. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. казуїстика — Словоблудство, див. софізм, паралогізм Словник чужослів Павло Штепа
  5. казуїстика — 1. Застосування чинних норм права до окремих юридичних випадків (казусів). 2. У середньовічній юриспруденції і богослов’ї – застосування до окремих випадків загальних догматичних положень. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. казуїстика — Казуї́стика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)