1. Словник української мови в 11 томах

калачник

КАЛА́ЧНИК, а, ч. Той, хто випікає калачі; продавець калачів.

Дівчина посилає її до гребінників, щоб обміняти нитку на гребінь, а гребінники — до калачників, щоб дали їм калачі (Рад. Укр., 18.I 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калачник — кала́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. калачник — -а, ч. Пекар, який випікає калачі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. калачник — Кала́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)