калачник
кала́чник
-а, ч.
Пекар, який випікає калачі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- калачник — кала́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- калачник — Кала́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- калачник — КАЛА́ЧНИК, а, ч. Той, хто випікає калачі; продавець калачів. Дівчина посилає її до гребінників, щоб обміняти нитку на гребінь, а гребінники — до калачників, щоб дали їм калачі (Рад. Укр., 18.I 1963, 3). Словник української мови в 11 томах