карбуватися
КАРБУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
1. у сполуч. зі сл. пам’ять, свідомість і т. ін. Добре запам’ятовуватися.
Молодій людині, особливо в перші роки юності, все не просто запам’ятовується, а карбується в пам’яті, як зарубка на чабанській герлизі (Ле, Право.., 1957, 13);
// у сполуч. зі сл. душа, серце. Залишати слід у душі, серці.
Діти все прощалися й не могли розлучитися.. І Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Янов., Мир, 1956, 161).
2. Пас. до карбува́ти 1, 2.
Медальйони карбувалися не тільки центральними монетними дворами, але й у деяких провінціальних центрах (Археол., VIII, 1953, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карбуватися — карбува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- карбуватися — -ується, недок. 1》 у сполуч. зі сл. пам'ять, свідомість і т. ін. Добре запам'ятовуватися. || у сполуч. зі сл. душа, серце. Залишати слід у душі, серці. 2》 Пас. до карбувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- карбуватися — карбува́тися на душі́ (на се́рці). Назавжди чи надовго залишатися в пам’яті, в свідомості. А діти все прощалися й не могли розлучитися... І Прісине серце солодко щемить, перший біль розставання карбується на душі (Ю. Яновський). Фразеологічний словник української мови