кат

КАТ, а, ч.

1. Той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання, бере на тортури.

А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Шевч., II, 1953, 356);

— Не бий її..,— промовила вона до ката,— бач, яка вона безталанна (Мирний, І, 1954, 69);

На драбині, приставленій до стовпа, стояв уже кат (Панч, Гомон. Україна, 1954, 249).

2. перен. Той, хто тиранить, убиває, мучить; мучитель, недолюдок.

Слово, моя ти єдиная зброє. Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Л. Укр., І, 1951, 126);

Тоді ж, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє тисяччю огнів (Сто пісень.., 1946, 8);

— Сестра я, сестра, — ридаючи, вигукувала вчителька, в нестямі пориваючись до отетерілих нападників. — Рубайте й мене, звірі, кати ви, нелюди… (Гончар, II, 1959, 93).

3. лайл. Біс, чорт.

Який вас обезглуздив кат? (Котл., І, 1952, 185).

◊ В ка́та; Кат би його́ (її́, їх і т. ін.) взяв, лайл.— уживається для вираження досади, незадоволення ким-, чим-небудь.

А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п’яна! Де ти в ката забарилась..? (Шевч., II, 1953, 286);

Де вже його в ката тут шукати тії жалості..! (Мирний, III, 1954, 79);

— Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (Довж., І, 1958, 386);

До ка́та — дуже багато.

— Я їх [дрова] уже й смалю добре, а проте ще до ката в сараї (Л. Янов., І, 1959, 363);

Кат з ним; Кат його́ (її́, їх і т. ін.) бери́ (забери́, забира́й):

а) уживається для вираження байдужого ставлення до кого-, чого-небудь; дарма, байдуже, все одно.

На негоду судомить у суглобах, болять коліна. Та кат з ним, перетерпиться (Логв., Давні рани, 1961, 34);

— Руку, ногу відіб’є — кат його бери. А от як голову знесе — вважай, каліка на все життя (Тют., Вир, 1964, 266);

б) уживається для вираження досади, незадоволення ким-, чим-небудь.

— Не треба ніякого вашого рейнського чи угорського [вина], кат його забирай… (Добр., Очак. розмир, 1965, 16);

Кат [його́, тебе́, їх і т. ін.] зна́є (зна) що (куди́, як і т. ін.) див. зна́ти;

На яко́го ка́та — уживається для вираження незадоволення в знач. нащо, навіщо.

На якого ви ката 3 книжками носитесь в руках? (Бор., Тв., 1957, 129);

Не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) кат — уживається для вираження схвалення чогось, захоплення ким-, чим-небудь.

Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Вовчок, VI, 1956, 293);

Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався (Фр., III, 1950, 64).