кат

КАТ (той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання), КАТЮ́ГА підсил. зневажл.; ВІ́ШАЛЬНИК зневажл. (той, хто вішає людей). А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Т. Шевченко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядників Єремії (О. Стороженко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін).

МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як такого носить свята земля!.. (Вас. Шевчук); Якщо ж казати взагалі, То все іде як треба. Б'ємо катів на їх землі, Аж курява до неба (С. Воскрекасенко); Уже народ — одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (В. Симоненко); Чому я не родивсь чим другим, а поповичем? Чому мене не віддали куди інше, а в цю проклятущу свинарію, під цих живоїдів?.. (А. Свидницький); — Віддай нам наших дітей, живолупе! — волали жінки, розмахуючи кулаками (З. Тулуб); Підскочив до Петра якийсь шолудивий підпатрицій, що кінчав курси розпинателів і проходив саме практику (Остап Вишня). — Пор. недо́людок.

УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст., ЗАБІЯ́КА заст., ЗАРІ́ЗА діал.; БРАТОВБИ́ВЦЯ, БРАТОВБИ́ВЕЦЬ (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВЦЯ, ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, ДІТОГУ́БЕЦЬ (дітей); КАТ (особа, що страчує). — Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (М. Стельмах); Здійснювалось масове знищення населення. Про це відверто і цинічно говорили гітлерівські головорізи (І. Цюпа); Вершиться суд над душогубом злим (М. Рильський); — Ти знаєш — він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський); Відступає військо ненависне, далі й далі — гуркіт батарей, і відплата невблаганно висне на плечах у вбійників дітей (В. Сосюра); Ти.. волоцюга, забіяка, злий катюга, нічого о собі не дбаєш, о розбою помишляєш (П. Чубинський). — Пор. братовби́вця.

ЧОРТ розм. (уживається як лайка), ЧОРТЯ́КА розм., БІС розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., ДИЯ́ВОЛ розм., САТАНА́ розм., ЛУЦИ́ПЕР (ЛЮЦИ́ПЕР) розм., ЛЮЦИ́ФЕР розм., ПЕКЕ́ЛЬНИК розм., АНЦИ́ХРИСТ (АНТИ́ХРИСТ) заст., АНЦИ́БОЛОТ діал., КАТ заст. (Зубченко:) Там Дудар! Чого ж ви дивитесь, чорти? Витягайте! (І. Микитенко); — Бач, чортяка!.. бач, падлюка!.. Як умудрувався (П. Гулак-Артемовський); — Геть, лисий біс! — стуконула вона Чистогорова (Я. Баш); — Ти що робив, гаспид, стерво! Спав? (М. Коцюбинський); О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? (Т. Шевченко); Напутив же його якийсь дідько поїхати цим безплацкартним "максимом"! (Ю. Шовкопляс); — Відчепіться! Чуєте! — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? — Іди в безвість, дияволе! (М. Стельмах); Старий руду бабу кличе, А та йому дулі тиче: — Оженився, сатано, — Заробляй же на пшоно (Т. Шевченко); (Захарко:) Вкиньте того луципера куди-небудь у саж до свиней, нехай там проспиться! (М. Кропивницький); Та дарма, що я того пекельника в обличчя не встигла вглядіти: я й так, здається, впізнала, що то був Трохим (А. Кримський); — Забувають анциболоти про святу церкву. — Весна, батюшко, весна (М. Стельмах); Який вас обезглуздив кат? (І. Котляревський).