каторжник
КА́ТОРЖНИК, а, ч.
1. Людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі.
Тихий кайдановий брязкіт змовк коло Петруні, і до його схиляється висхле з тонкими та довгими козацькими усами лице отамана неволі, каторжника Кошового (Вас., II, 1959, 53);
Каторжники в минулому, підпільники, пролетарі, селяни, матроси, вони присвятили себе єдиній справі — добути народові щастя (Гончар, II, 1959, 417);
Роз’їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні. Блискавки освітлювали їм путь. Жандарми їхали верхи (Рибак, Помилка.., 1956, 265).
2. лайл. Злодій, негідник.
— Ви не грек, а якийсь дезертир з Афона, а може, й каторжник, пройдисвіт! — лаявся Палладій через поріг (Н.-Лев., III, 1956, 393).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- каторжник — ка́торжник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- каторжник — -а, ч. 1》 Людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі. 2》 лайл. Злодій, негідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- каторжник — КА́ТОРЖНИК, а, ч. 1. Людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі. Тихий кайдановий брязкіт змовк коло Петруні, і до його [нього] схиляється висхле з тонкими та довгими козацькими усами лице отамана неволі, каторжника Кошового (С. Словник української мови у 20 томах
- каторжник — КА́ТОРЖНИК (людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі), КАТОРЖА́НИН, ВАРНА́К заст. Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні (Н. Словник синонімів української мови
- каторжник — Каторжник, -ка м. Каторжникъ. Словник української мови Грінченка