клас
КЛАС, у, ч.
1. Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ.
Усі вантажі, що перевозяться автомобільним транспортом, поділяються на класи й категорії (Автомоб., 1957, 311);
// Одна з великих природних груп у систематиці рослин і тварин.
Клас птахів об’єднує тварин, у яких передні кінцівки перетворені на крила (Зоол., 1957, 122);
// лог. Сукупність однорідних предметів чи явищ із спільними істотними ознаками;
// Сукупність цифр трьох сусідніх розрядів числа; підрозділ числа;
// Розряд суден транспортного флоту залежно від типу будови, обладнання, завдань, для яких він призначений, і т. ін.
Клас міноносців;
// Тип пасажирських залізничних вагонів чи кают на пароплавах залежно від вигод для пасажирів.
За хвилину Софія вже стояла у вікні вагона першого класу (Л. Укр., III, 1952, 507);
Серед інших у Порт-Саїді до другого класу сіло двоє мужчин (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 298).
2. «Класами називаються великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, а, значить, за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яка є в їх розпорядженні. Класи, це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю другої, внаслідок відмінності їх місця в певному укладі суспільного господарства» (Ленін, 29, 1951, 374).
Ліквідація куркульства як класу і колективізація — події надзвичайної політичної ваги (Довж., І, 1958, 23);
// заст. Суспільний стан.
Уважається добрим тоном писати тільки про бояр, князів, з життя вищих класів (Коцюб., III, 1956, 30).
3. Підрозділ початкової, середньої школи або гімназії, що охоплює учнів одного року навчання та однакового рівня знань; група (у 4 знач.).
[Женя:] Я лінувалася вчитись, і мене не перевели у другий клас (Кроп., II, 1958, 406);
Вона колись ходила до нашої гімназії; я тоді була в третьому класі (Л. Укр., III, 1952, 582);
Школярочка іде у перший клас.. Настав для дівчинки жаданий час Пізнати дивні таємниці світу (Дмит., Київські кручі, 1962, 86);
// Учні такого підрозділу.
Василь з плачем розказав матері, як увесь клас зоставили без обіду (Мирний, IV, 1955, 114);
Стає вже доброю традицією, що випускники цілими класами йдуть працювати на заводи, в колгоспи (Ком. Укр., 11, 1962, 30);
// У спеціальних навчальних закладах — підрозділ, у якому вивчають певний предмет під керівництвом фахівця.
Клас баяна; Клас живопису.
4. Кімната в школі, гімназії, де здійснюється навчальний процес.
Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Н.-Лев., III, 1956, 317);
Школа вже приготувалася до нового навчального року, класи були відремонтовані (Собко, Стадіон, 1954, 18).
5. з означ. Міра якості, ступінь, рівень чого-небудь.
Рижій сіють насінням першого класу посівного стандарту, яке за чистотою й схожістю повинно становити не менше 95% (Ол. та ефір. культ., 1956, 179);
Партія оголосила війну бракоробам, бо нам потрібні машини високої якості, продукція високого класу (Рад. Укр., 3.VII 1959, 1);
// Ступінь підготовленості; кваліфікація.
Шофер першого класу — і на волах їздить (Кучер, Трудна любов, 1960, 175);
Футболіст високого класу.
◊ Пока́зувати (показа́ти) клас чого — виконувати що-небудь з великим успіхом, із майстерністю.
Коли б був талант, Снігур давно б уже переобладнав верстати по-своєму і показав би справжній клас роботи (Автом., Щастя… 1959, 59);
6. У дореволюційній Росії — певний ступінь чину в табелі про ранги.
Чиновник третього класу;
// Певний ранг чи розряд деяких цивільних звань у працівників міністерства закордонних справ, прокуратури СРСР, юстиції тощо.
Радник юстиції першого класу.
7. Дитяча гра, за правилами якої треба, стрибаючи на одній нозі, пересувати носком камінець з однієї клітки, накресленої на землі, асфальті тощо, у наступну.
— Татку, я піду у класа пограюся. Трішечки (Автом., Щастя.., 1959, 52);
// Накреслена на землі, асфальті тощо фігура для такої гри.
Дівчина малювала клас на асфальті.
Значення в інших словниках
- клас — З клас вийшов: в колишній Австрії той, кого протягом трьох років при наборі визнавали нездатним до військової служби, «виходив з клас», тобто звільнявся назавжди з військовозобов'язаних [VIII] Словник з творів Івана Франка
- клас — клас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- клас — Поняття «суспільний клас» описує систему поділу суспільства. Можна визначити три шари, або «рівні» суспільного життя: 1) рівень, що його можна назвати економічною структурою... Енциклопедія політичної думки
- клас — [клас] -су, м. (ў) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
- клас — -у, ч. 1》 Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ. || Одна з великих природних груп у систематиці рослин і тварин. || лог. Сукупність однорідних предметів чи явищ із спільними істотними ознаками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клас — Кляса, див. категорія, рід. розряд Словник чужослів Павло Штепа
- Клас — При посвяті декількох кандидатів у черговий ступінь їхня збірна назва. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- клас — КЛАС, у, ч. 1. Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ. Весь мінеральний світ поділяється на 20 класів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- клас — виг. Добре, відмінно — вияв захоплення. Але нарації навіть львівських студентів, їх, так би мовити, вислови на рівні «тіпа», «карочє», «прікол», «кльовая тьолка», «закумарєная», «раскумарєная», «клас» і т. д. (Інтернет). Боже, який це клас, коли бачиш когось дужчого за себе (О. Забужко). Словник сучасного українського сленгу
- клас — (-у) ч.; жрм; схвальн. 1. Щось відмінне, високої якости, яке викликає захоплення. Чула таку? ... Ні. — Це — клас, найсучасніша, виконують чуваки "Наутілуса Помпіліуса" (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 259. 2. у знач. вигуку. Вираження будь-якої позитивної емоції. БСРЖ, 259; ПСУМС, 34. Словник жарґонної лексики української мови
- клас — (від лат. classis – розряд, група) 1. Сукупність, розряд, група предметів або явищ, що мають спільні ознаки, якість. 2. К. суспільний – див. класи суспільні. 3. Природна систематична група, що об’єднує споріднені ряди тварин або порядки рослин. Словник іншомовних слів Мельничука
- клас — I у логіці сукупність предметів однакового виду, виділених на підставі певних спільних характеристик; серія, ряд, одиниця поділу предметів; також дистрибутивна множина. II одиниця в систематиці тварин, нижча за тип, включає близькоспоріднені ряди. Універсальний словник-енциклопедія
- клас — показа́ти клас чого і без додатка. Зробити, виконати що-небудь з великою майстерністю, з великим успіхом. Лягла зима! На лижах би! Та часу в нас нема, А то б могла я клас тут показати (М. Рильський); — Ти пласт не силою бери, а вмінням та підходом. Фразеологічний словник української мови
- клас — КЛАС (підрозділ початкової, середньої школи та гімназії), ГРУ́ПА заст. Однолітка з дівчатами класу, вона, проте, раніше за них розквітла (О. Гончар); — Я вже до школи ходжу.. — І в яку ти групу ходиш?.. — У другу (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
- клас — рос. класс 1. Сукупність, група людей, предметів, явищ, що мають спільні ознаки, якість. 2. Усі опціони на купівлю і продаж одного і того ж цінного паперу (одного виду цінних паперів). Eкономічна енциклопедія
- клас — Клас, -су м. 1) Классъ въ учебномъ заведеніи. І Антосьо вже був у четвертім класі. Св. Л. 135. 2) Классная комната. Чого ти тут стоїш? — Учитель вигнали з класу, що не слухав. Харьк. г. Він увійшов у сіни і заглянув у клас. Левиц. Пов. 177. Словник української мови Грінченка