1. Словник української мови в 11 томах

клейноди

КЛЕЙНО́ДИ, ів, мн. (одн. клейно́д, а, ч.).

1. заст. Коштовності, самоцвіти.

[Хуса:] Мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Л. Укр., III, 1952, 181);

*Образно. Клейнод уроди на губоньках твоїх ще червоніє (Барв., Опов.., 1902, 200).

2. тільки мн., іст. Знаки влади, регалії.

— Возьміть мої гетьманськії Клейноди, панове (Шевч., II, 1953, 160);

У січовий круг увійшли кошовий, писар і суддя з усіма клейнодами (Довж., І, 1958, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клейноди — Ів, мн. 1. Коштовності. [Хуса:] Мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка). 2. іст. Знаки влади, регалії. – Візьміть мої гетьманські Клейноди, панове (Т.Шевченко); Клейноди гетьманські покладено було в церковних сховах в олтарі (М.Лазорський). Літературне слововживання
  2. клейноди — Б. З. коштовності, самоцвіти; (знаки влади) реґалії. Словник синонімів Караванського
  3. клейноди — -ів, мн. (одн. клейнод, -а, ч.). 1》 заст. Коштовності, самоцвіти. 2》 тільки мн., іст. Знаки влади, регалії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клейноди — КЛЕЙНО́ДИ, ів, мн. (одн. клейно́д, а, ч.). 1. заст. Коштовності, самоцвіти. Ліпша мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. клейноди — Клейно́ди, -дів, -дам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)